Вінниця
20.04.2024
2.58° C
Вгору

Удари по енергосистемі триватимуть: чи готова Україна?

Тільки за дві березневі хвилі ударів по енергосистемі прилетіло майже 250 дронів і ракет, завдаючи суттєвої шкоди. Як же так, до атак готувалися ще з минулої осені, а виявилися не готовими?

Про це пише Ігор Маскалевич у своєму матеріалі для «ZN.UA».

Зима справді видалася неочікувано спокійною. Атаки відбувалися, але кількість дронів і ракет була втричі меншою, ніж попередньої зими, — «лише» близько 400. Їх цілком успішно відбили й зиму пройшли нормально. Зведення Міненерго та «Енергоатому» стали бравурними. А потім настала остання декада березня…

У першому нальоті з 60 крилатих ракет (без урахування «Кинджалів» і зенітних С-300) було збито 37. Непогано, але… понад два десятки прорвалися до цілей.

У результаті було тією чи іншою мірою пошкоджено багато електростанцій і підстанцій. Так, у ДТЕК із шести теплових станцій під атакою опинилися п’ять — Криворізька, Придніпровська, Ладижинська та західноукраїнські Бурштинська й Добротвірська. Шоста, знаєте яка? Прифронтова Курахівська ТЕС, де лік пережитих обстрілів уже підбирається до сотні. Були й серйозні прильоти у машинні зали станцій. З урахуванням того, що в них прилітало й минулої зими, здоров’я станціям це не додало.

Щоб ускладнити відновлювальні роботи, через тиждень енергосистему атакували знову.

Головний фокус припав на Харківщину. Там серією ударів зенітними ракетами С-300 вивели з ладу обидві міські ТЕЦ і сильно пошкодили прикордонну Зміївську ТЕС («Центренерго»). По суті, вибили основні джерела генерації всього регіону.

Одночасно ворог масово вдарив по підстанціях «Укренерго» і гідрогенерації. Якщо в першу хвилю постраждала Дніпровська ГЕС, то під час другої хвилі дісталося Канівській і прикордонній із Молдовою Дністровській ГЕС.

Загалом на піку з ладу винесли понад два мільйони кіловатів потужності, причому близько половини з них — гідрогенерація. А от атомки не чіпали, розраховували, що у разі виносу маневреної генерації вона сама зупиниться. Хоч тут не вийшло.

Однак у кількох областях, в основному прифронтових, мільйони абонентів сиділи без світла… Особливо важке становище на Харківщині та вже традиційно — в Одеській області.

У більшості регіонів подачу струму відновили приблизно впродовж доби. Однак багато чого довелося ремонтувати повторно після другої хвилі нальотів, частину обладнання виведено з ладу надовго, а дещо — назавжди. У кожному разі станом на зараз, кажучи про умовне відновлення енергосистеми, ми розуміємо, що йдеться про місяці.

І ці удари навряд чи останні. За даними ГУР, у Росії в наявності до тисячі ракет дальністю понад 350 км. Не всі вони будуть використані для руйнування нашої енергетики, звичайно. Щось залишиться в резерві, але на кілька ударів по 60–70 ракет і стільки ж дронів вистачає. По прифронтових станціях традиційно б’ють С-300 і з деякого часу — плануючими бомбами.

Узимку 2022/2023 частота великих нальотів була приблизно раз на тиждень, що пов’язано з далеко не блискучим станом російської стратегічної авіації. Літакам-ракетоносцям ТУ-95 десятки років, проєктувалися вони взагалі при товариші Сталіні для польоту на Вашингтон. У результаті тепер вони луплять ракетами по Дніпру та Запоріжжю. Ганяють їх уже третій рік і добряче зносили. Ці ризики варто було б підвищити новими ударами по їхніх базах.

Нальоти цієї зими підтвердили й зрослу маневреність ворожих крилатих ракет і шахедів. Їхні траєкторії дедалі хитромудріші. За що окрема подяка організаторам «сірих» схем на Заході, адже в кожній збитій ракеті сотні західних компонентів. Утім, це лірика.

Очевидна і явна проблема з нашою ППО. Її просто не вистачає на все й тим паче для відбиття групових ударів. Поставки зенітних ракет за минулу зиму, м’яко скажемо, не зросли, а масове застосування противником плануючих бомб на фронті не дає можливості підсилювати прикриття тилових об’єктів, навіть стратегічних. Збивати ж надзвукові крилаті ракети з «тачанок» маневрено-вогневих груп ППО відверто складно.

Невипадково про поставки зенітних ракет говорили й на Ставці Верховного головнокомандувача, і публічно — звертаючись до партнерів. Але комусь важливіший мексиканський кордон. Можливості збільшення західних поставок, як і досить перспективна їхня інтеграція з ракетами радянського типу, є. Однак треба докласти зусиль. Усім. І пам’ятати, що повністю проблеми не вирішить навіть найуспішніший успіх. Тільки у великій енергетиці прикриття потребують близько 300 об’єктів (електростанцій і підстанцій як «Укренерго», так і обленерго).

Згідно зі звітом Держагентства відновлення та розвитку інфраструктури, першим рівнем захисту — від уламків — забезпечено 103 об’єкти в 21 області, серед них і об’єкти генерації та розподільних мереж. Другим рівнем захисту — від дронів — забезпечують 22 підстанції в 14 областях.

Ефект захисту став зрозумілий під час першого удару по дев’яти підстанціях, де Нацагентство забезпечило другий рівень захисту: «Фортифікаційні споруди на всіх об’єктах витримали прямі та непрямі удари, забезпечивши повний захист автотрансформаторів і електричного обладнання…». Звичайно, на окремих підстанціях є пошкодження самих захисних конструкцій у результаті прямих ударів, однак обладнання залишилося цілим — це основне.

Звучить красиво, але йдеться про габіони і мішки з піском проти уламків. Заплатили за це два мільярди гривень. Пісок у нас явно недешевий, мабуть, золотоносний… Будують і бетонні укриття від дронів. Піску там менше, бетону більше, прайс у п’ять разів вищий. А от з укриттями від ракет у Агентства явні проблеми. Ціна в три мільярди за штуку бентежить донорів. У результаті поки що проводять презентації проєктів і нечітко обіцяють закрити питання до кінця року. Якщо знайдуть спонсорів (див. рисунок).

 

 

Укриття і надалі будуватимуть, бо ефект від них цілком очевидний, а в багатьох випадках їм просто немає альтернативи.

Також очевидно, що спроби тирити гроші на їхньому будівництві триватимуть, — вартість спорудження аналогічних укриттів в «Укренерго» і згаданого Агентства дуже різниться. «Укренерго» будує швидше, якісніше та дешевше. У підсумку має чимало претензій від серйозних людей, яким їхній «поганий» приклад заважає правильно «освоювати» гроші.

Враховуючи, що захист енергетики — пріоритетна мета, може, якось поширити практику «швидше, якісніше та дешевше» на весь сектор? Непогано було б прискоритися до зими.

Укриття та посилення ППО згладять проблему, але без графіків відключення світла навряд чи обійдеться. Торік вироблення електроенергії було на рівні 105–106 млрд кВт·год. Більш як половину її дали АЕС, решту ТЕС — 30 млрд і ГЕС — 12,5 млрд кВт·год. Усе це концентровані, отже, вразливі джерела енергії. Рознесена відновлювана енергетика — це лише 10,6 млрд кВт·год, тобто одна десята від виробленої. Причому взимку, коли електрика особлива потрібна, «зеленої» генерації майже немає.

Чисте споживання 2022–2023-го коливалося (за роком) у районі 86 млрд кВт·год. На третину менше за довоєнне, але при цьому і зараз очевидним є дефіцит близько 20 млрд кВт·год після минулих нальотів. Можливості імпорту обмежені, торік він був меншим за мільярд кіловат-годин. Можна (і, схоже, потрібно) більше, але кардинально ситуації це не змінить. Отже, генератори, які не знадобилися цієї зими, на жаль, мають шанси відпрацювати своє. В Одесі та Харкові вже працюють.

Чарівної палички, спроможної змінити ситуацію, немає: збивати, бити у відповідь, захищати інфраструктури, будувати укриття та працювати.

Для початку хоча б припинити озвучувати відверто маячні плани мегабудівництв до 2050 року. Люди, у вас енергосистема в шматках і початок підготовки до опалювального сезону 2024/2025 можна вважати відкритим. Які прожекти з далекого майбутнього, ви чого?

Необхідне реальне будівництво нової рознесеної генерації. Фраза затаскана, чиновники Міненерго її бубонять уже цілком автоматично й відразу забувають, що озвучили. А це важливо, і за два воєнні роки зроблено в цьому напрямі відверто мало. А те, що зроблено, — в основному заслуга місцевої влади.

Міненерго ж, з помпою завізши американський генератор і наробивши на його тлі селфі з усілякими візитерами, за більш як рік його так і не підключило. Один генератор. А нам потрібні сотні генераторів і невеликих газових установок, і газопоршневих та інших, — усе, по чому бити кучно не вийде.

Орки відкритим текстом кажуть, що одна з цілей атак — виселення харків’ян із міста. Вибивання обох міських ТЕЦ Харкова — реалізація саме цих планів. При цьому завдавали вже ударів і по ремонтниках. Вони не зупиняться. Дива чекати не варто — закрити всі потреби міста-мільйонника при виносі хоча б половини теплової генерації та ГЕС не вдасться. Знадобиться чимало зусиль, підготовки й міні-котелень.

А ще непогано було б максимально спростити процедури видачі дозволів на нову генерацію, — не всі живуть планами 2050 року, може, знайдуться й готові щось побудувати вже зараз. Часу на узгодження проєктів місяцями або роками просто немає. Його навіть на правильне оформлення хабарів мало. Залишилося сім місяців, протидія противника на всіх рівнях нам гарантована, і відштовхуватися краще від гіршого сценарію, що електрики не буде взагалі й необхідно як мінімум не дати заморозити людей і труби.

Джерело:

Коментарі у Facebook
Поділиться новиною
Share on Facebook
Facebook
Pin on Pinterest
Pinterest
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin