Вінниця
14.04.2024
21.95° C
Вгору

Адвокат Дар’я Панфілова: «Маю честь захищати тих, хто захищає нас!»

Спілкуємось сьогодні з адвокатом у сфері військового та міжнародного права, кандидатом юридичних наук, керівником АБ «Панфілова та Партнери», волонтером Волонтерського руху «АдвокатиЗСУ», ВПО з м. Харкова, яка сьогодні працює та живе у м. Вінниця – Дар’єю Панфіловою.

Бачимо багато відгуків про вашу активну роботу у сфері військового права по всій території України – розкажіть про ваш шлях у кар’єрі та з чого все починалось?

«Я захищаю військових та їхні родини, бо вони захищають нас. Бачу у цьому свою ефективність, тому не втомлююсь,» – говорить адвокат Дар’я Панфілова.

– У мене юридична практика дуже довга. Взагалі я з Мелітополя, який зараз в окупації. У 2007 році я прийняла рішення, що поїду у м. Харків на навчання та вступатиму до юридичного вишу. Це було моє бажання, любов до юриспруденції. Після завершення освіти я планувала у Харкові працювати.

Починала я свою роботу на державній службі. Це було Головне управлінні юстиції у Харківської області, посада архіваріуса відділу нотаріату. Це та найнижча посада в управлінні, на яку може претендувати студент одразу після закінчення вишу. Свою кар’єру я будувала самостійно, підіймаючись сходинками. Потім була так звана «канцелярія» – відділ по роботі зі зверненнями громадян, різні ранги державної служби, сходинки обласного управління юстиції, й згодом перевелася у відділ судової роботи, де я займалась представництвом КМУ у судах, підготовкою документів до Європейського суду з прав людини та міжнародним правом.

Якраз у цей час, це був саме 2014 рік, коли розпочалась війна з росією, багато моїх друзів та знайомих пішли на військову службу і я надавала їм правову допомогу. Ось таким був початок. На той момент я ще не мала адвокатського свідоцтва, але активно допомагала як юрист та надавала правову допомогу, тоді ще не було адвокатської монополії. Про військове право тоді взагалі мало що чули, з багатьма правниками починали роботу у багатьох питаннях просто «навпомацки» формуючи самостійно практику.

У 2015 році я прийняла рішення, що піду з державної служби, оскільки власну програму максимум я вже виконала. Наступним місцем роботи для мене став Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, кафедра екологічного права. Саме у цьому виші я навчалась раніше на денній формі, здобула рівень бакалавра та магістра, згодом писала та успішно захистила дисертацію – саме на цій кафедрі. Все на відмінно (усміхається)

Потім було отримано адвокатське свідоцтво. Паралельно з роботою в університеті я ще працювала в Науково-дослідному інституті правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук України. Ми готували проекти законів, робили експертизу законопроектів, я намагалась реалізувати свої знання по максимуму, отримати додатковий юридичний досвід, щоб бути ефективною.

У Харкові багато висококваліфікованих адвокатів, я, відповідно, також створювала власну справу та здобувала ім’я. Як ви розумієте, щоб при такому рівні високопрофесійної конкуренції про тебе почули – треба бути професіоналом своєї справи, працювати ефективно та завжди вчитися новому. Саме це і лежить в основі моєї професійної діяльності.

Ми з багатьма колегами-харків’янами постійно спілкуємось, я читаю лекції для колег як сертифікований лектор Національної асоціації адвокатів України. Я так і залишилась у Раді адвокатів Харківської області, і не планую її залишати. Були великі плани на майбутнє, однак повномасштабний наступ ворога все змінив.

Ви зазначили, що ще з 2014 року активно цікавились ходом АТО та надавали фахову юридичну допомогу своїм знайомим-військовим. Чи не було думки, що розпочнеться повномасштабна війна, як це сталось 24 лютого 2022 року?

Так, ми розуміли і в цілому морально ми були готові. Наприкінці 2021 року зібрали усі документи, продумали алгоритм дій, що будемо робити у випадку наступу. Однак, по факту ми робили зовсім інше і орієнтувалися по ситуації (посміхається)…

Харків та Україна в цілому у перші дні дуже вразили всіх своїм опором, за яким стояли дуже згуртовані люди. Головне зараз не розгубити загальнодержавного єднання.

А чи були ті, хто проявив себе інакше, з ким, можливо, припинили спілкування саме з 24 лютого 2022 року?

У моєму оточенні таких людей немає. Були колеги, які вірили, що все за три дні припиниться, але такі судження швидко розвіялись.

Чи вдається зараз підтримувати зв’язок з рідними у Запорізькій області, які потрапили під окупацію?

У цілях їх безпеки ми не контактуємо.

Ми всі розуміємо, що окупант не відмовиться від плану знищити Україну. Чи маєте досі відчуття «що на валізах»?

Є єдине відчуття – поки немає ПЕРЕМОГИ – всюди в Україні небезпечно. Ми не плануємо залишати Україну, тому що потрібні тут.

Як так сталось, що Ви після мільйонного міста Харків зупинились саме у місті Вінниця?

Ще до наступу у випадку небезпеки ми планували виїхати за кордон до Польщі або до Румунії. В інтересах безпеки дитини. Але 24 лютого 2022 року плани кардинально змінились і ми з чоловіком та дитиною в екстреному порядку поїхали з м. Харків. Наші рідні в Запорізькій області, постійне місце проживання у Харківській області – тому ми їхали в нікуди у сторону центральних регіонів України. Я не буду детально зупинятись на нашому шляху, це було складно і емоційно – як у всіх у ті дні.

Одна з клієнток, яка поза сумнівом вже стала близькою людиною нашій родині, запропонувала пожити у них у м. Хмельницький. Нам не було чого втрачати, тому погодились і прямували туди. Однак до комендантської години ми не встигли доїхати до місця призначення та зупинилися на ночівлю у м. Вінниця. Нам допомагали абсолютно сторонні й малознайомі люди, пропонували житло та їжу. Ми зараз з ними як рідні і я дійсно вдячна за таку своєчасну допомогу мені та родині. Згодом ми знайшли житло і так й залишились у Вінниці. До Хмельницького не доїхали (посміхається)…

Що Ви знали про Вінницю до того часу, як потрапили в місто?

Чула про запуск прозорих офісів, інших тестових програм, муніципальної варти. Ми все це в адвокатській спільноті обговорювали. Були тут і знайомі, але в місті я не була жодного разу.

Порівнювати Вінницю та Харків досить складно, вони абсолютно різні міста зі своїми власними колоритом та особливостями. Для мене Вінниця – дійсно комфортне місто. Особливо варто відзначити роботу прозорих офісів м. Вінниця. Мені довелось багато працювати з подібними офісами, але такого оперативного та якісного обслуговування не було. І це попри те, що перша наша з ними зустріч у Вінниці – березень 2022 року. У цілому від міста досить приємним було перше враження, яке не змінилось й наразі.

Чи запитує Вас неповнолітній син про війну? Як реагуєте?

Моєму сину 6 років. У нас у сім’ї відносини будуються на довірі. Він бачить, що відбувається і звичайно запитує про певні речі. Пояснюю як є, не приховую жодних фактів. Він часто чує, як я та чоловік консультуємо по телефону військових. Дитина любить збирати та з інтересом розглядає шеврони, які нам презентують військові в знак подяки.

Позаду Вашого робочого місця в офісі саме ці шеврони?

Так, це подарунки тих, кому ми допомагали чи допомагаємо. Взагалі наш офіс вже можна називати музеєм. Військовослужбовці та їх родини постійно наповнюють його в знак подяки. Також з багатьма військовими частинами та державними органами, міністерствами співпрацюємо, залучають мене в якості незалежного експерта для надання правничої допомоги.

За якими напрямками ви працювали ці два роки у професійній діяльності?

Правовий захист військовослужбовців, родин зниклих безвісти, полонених та загиблих оборонців. Так, протягом 2023 року повернувся з полону 41 військовослужбовець, по яких плідно працювали з родинами, правоохоронними органами, Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими, сприяючи найскорішому поверненню додому. І після полону всі військові отримали від мене комплексний правовий супровід безкоштовно.

Також минулого року було надано 3835 індивідуальних консультацій для військових та членів їхніх родин. Надали правову допомогу також родинам 56 загиблих героїв. Нами створено телеграм-канал, де я надаю загальні роз’яснення та консультації у сфері військового права та публікую актуальні норми права (Адвокат Панфілова Дар’я https://t.me/PanfilovaDariaAttorney). Хто має потребу, долучайтесь, підвищуйте свою правову свідомість.

Ви максималіст?

Однозначно так. Але ніколи не буває все ідеально і постійно все вдосконалюємо. Наголошу, ми працюємо не заради нагород – а виборюємо результат.

Для мене найцінніша нагорода – це врятовані життя, повернені з полону бійці, розвʼязані правові питання військових.

Мою роботу та моєї команди відзначають і колеги, і військові частини і командування. Маємо багато подяк, нагород та відзнак.

18 грудня 2023 року мене було нагороджено Нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного «За сприяння війську». Це величезна честь і дає наснагу працювати далі. Також вважаю, ця нагорода отримана завдяки моїй родині та людям, які довірили свої правові питання мені.

«Я захищаю військових та їхні родини, бо вони захищають нас. Бачу у цьому свою ефективність, тому не втомлююсь,» – говорить адвокат Дар’я Панфілова.

Якщо до 24 лютого 2022 року не всі, скажемо відверто, цікавились тим, що відбувається у країні, то з цього дня всі ставлять питання – у нас війна чи ні? Чи у стані ми оголошеної війни та наскільки активно треба мобілізувати у військо?

Указом Президентом України оголошений воєнний стан, відповідно до приписів чинного законодавства. Так, закріплені зміни до законодавства та обмеження у реалізації певних прав. Сьогодні як ніколи обов’язок захисту Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів стає актуальним для громадян України. І відзначу, працюючи з Іноземним Легіоном – це стало покликом серця не тільки наших громадян.

Наголошую, якщо ми хочемо продовжити існувати у цьому суспільстві й на нашій землі, то ми зобов’язані щось для цього зробити. Бути максимально ефективними де це можливо. Кожна людина обирає свій шлях та свій алгоритм поведінки. Хтось рятує дітей, хтось себе, хтось майно, а хтось утримує позиції на полі бою. Головне у цьому не втратити себе та залишитись людиною та зберегти свою державу та людей, які її наповнюють змістом. Робимо для цього все можливе. Ситуації трапляються доволі різні. Знаю десятки чоловіків, які охоче б пішли воювати, але вони сьогодні збирають мільйони і допомагають цілим військовим частинам. Їх ефективність в якості волонтерів значно вища і з їх мобілізацією залишиться велика діра у забезпеченні підрозділів.

Наразі бачу багато правників які радять як уникнути мобілізації, надають алгоритми дій, створюють провокаційні ситуації. Я принципово цього не роблю. Роз’яснень як уникнути мобілізації ви від мене не отримаєте.

Якщо людина дійсно має право на відстрочку, а окремі посадові особи ТЦК СП порушують приписи законодавства або застосовують силу, я надаю правову допомогу та здійснюю захист. Були у моїй практиці і такі справи, ми оскаржували неправомірні дії та отримували оформлене за законом право на відстрочку, закриті за відсутністю складу злочину кримінальні провадження.

Назвіть будь ласка три тези щодо мобілізації, які варто знати кожному, хто живе в Україні?

Перше, не варто боятись повісток, варто підвищувати свій рівень правової обізнаності та громадянської свідомості, чітко знати свої права та обов’язки, щоб реалізувати право на відстрочку та протистояти свавіллю окремих посадових осіб.

Друге, щоб знати та розуміти реальну ситуацію, а не створену медійну картинку – варто дивитись першоджерела, а не соціальні мережі. Відкриваємо Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» – стаття 23 містить вичерпний перелік підстав для відстрочки, якщо такі є, варто забрати необхідний пакет документів, скласти заяву та повідомити про них письмово.

Третє, якщо ви намагаєтесь ухилитися від мобілізації вже після отримання так званої «повістки на відправку», то необхідно усвідомлювати наслідки, а це реальна кримінальна відповідальність.

Кожна людина має право обирати свою лінію поведінки і свій захист. Але об’єктивно, навіть якщо вас «майстерно оберігатимуть», рано чи пізно ви все ж постанете перед вибором: або перебування у війську, або відповідальність. Тобто, треба вже визначити своє місце, де найбільшою є ваша ефективність і діяти й готуватись, «перечекати» не вдасться нікому, це точно. Ми вже маємо довготривалі бойові дії на нашій території довжиною у десять років.

З нового року у суспільстві активно обговорюють пропозиції законодавців щодо посилення мобілізації, штрафи за порушення комендантської години тощо. Час вимагає посилення контролю. Про які ще пропозиції-новації у 2024 році варто знати?

Так, буде новий закон щодо мобілізації, але прокоментую його після набрання чинності. Обговорювати проекти немає сенсу, навіть найбільш резонансні норми можуть бути змінені або скасовані. Моя позиція як адвоката – роз’яснювати потрібно норми які набрали чинності, щоб пояснити просто та доступно який механізм їх реалізації. Але вкотре наголошу – що саме на державні органи покладається основна роз’яснювальна робота, саме вони повинні підвищувати правову свідомість населення.

Чи погодитесь ви стати консультантом нашої рубрики «Герої у пікселі»?

Так, звичайно. Вважаю мій досвід стане у нагоді.

Читайте у наступному матеріалі – «Рішення ВЛК: скасувати/не можна скасувати – в умовах воєнного стану».

Коментарі у Facebook
Поділиться новиною
Share on Facebook
Facebook
Pin on Pinterest
Pinterest
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin