Можна все пережити, якщо вірити та не здаватися!

Це про вінничанина Владислава Молодих…

41 добу сапер-розвідник 71-ї бригади ДШВ провів у заваленому підвалі на бойових позиціях.

Під прицільними обстрілами ворога, без зв’язку, їжі та води він разом із побратимом Ігорем продовжував тримати оборону.

«Постійно штурмували, закидали гранатами, пускали дрони, РПГ. Прилітало просто все. – згадує Владислав. – Один спробував підійти до підвалу, поклав його, він упав прямо біля входу. Так він там і згорів від великої кількості гранат, якими нас закидали. Нас оточили з усіх сторін, вони пробували пролізти і вдень, і вночі… Зайняли позиції над нами та закидали цеглою, балками, щоб ми не змогли вийти…»

Щоразу спроби ворожих штурмів були безуспішними. Захисника закликали здатися в полон.

Перші три доби він не спав, чатував біля входу. Побратим був поранений, тож стріляти не міг.

Найважчими були останні тижні у підземеллі.

«Я чекав на своїх. Топив сніг, адже води не було. Холод теж докучав. Протягом останніх двох тижнів я зовсім не їв. Нічого не було. Потім прийшли наші та витягли мене. Дочекався…» – розповів вінничанин.

Змучений, чорний від глини та окопних свічок, найперше він попросив води та цигарку… Подзвонив матері. Досить довго його вважали зниклим безвісти…

Як розповіли побратими, Владислав був готовий відстрілюватись до останнього патрона, але нізащо б не здався у полон росіянам.

Що допомогло йому витримати це випробування?

«Можна все пережити, якщо вірити та не здаватися», – каже Владислав.

Історія Владислава Молодих – у відео: