Сьогодні, 2 серпня, Вінницька громада прощається із двома воїнами. Анатолій Козінський та Олександр Войтович йшли різними життєвими шляхами й воювали на різних напрямках війни. Втім, виконували спільне завдання із захисту Батьківщини та віддали за неї найцінніше – свої життя.

Про це повідомляє Вінницька міська рада.

Прагнув будь-що сплатити борг рідній країні – Анатолій Козінський

Анатолій Козінський став на захист України цьогоріч. Воював гранатометником у лавах стрілецького спеціалізованого батальйону «Шквал». Загинув 29 липня під час виконання бойового завдання в районі селища Желанне Покровського району Донецької області. Воїну навічно залишилося 33 роки…

«Пішовши захищати Батьківщину, Анатолій продовжив сімейну традицію. Його дід – завершив свою військову кар’єру у званні підполковника. Батько віддав службі в армії більшу частину життя – був старшим прапорщиком у льотних військах, а дядько – полковником, командиром танкового полку, – розповідає мати полеглого воїна Антоніна Анатоліївна. – Так само і син вирішив прислужитися рідній країні – виконати військовий обов’язок, сплативши сповна свій борг».

Народився Анатолій Козінський у Вінниці 8 жовтня 1990 року. Після закінчення 21-ї загальноосвітньої школи здобув освіту у Вінницькому міжрегіональному вищому професійному училищі за спеціальністю «Монтажник радіоелектронної апаратури та оператор комп’ютерного набору». Певний час працював на заводі, пізніше свої руки та уміння докладав на будівельних майданчиках міста.

«Вся любов, всі думки Анатолія були із його дворічною донечкою, яка нині із матір’ю живе за кордоном. Кожна вісточка про дитину, кожна її світлина наповнювала його серце радістю… Він взагалі був дуже добрим і чуйним. Уважним до мене та своєї сестрички», – каже мати.

Церемонія прощання з Анатолієм Козінським розпочнеться сьогодні поминальною панахидою у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Початок о 10:00.

Поховають воїна об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Був наче батько для своїх підлеглих – Олександр Войтович

Війна з російськими окупантами для Олександра Войтовича розпочалось у 2015 році в зоні Антитерористичної операції. Відтоді й боронив Україну. Спочатку у складі полку «Ягуар», пізніше відомого як 14-та бригада оперативного призначення імені Івана Богуна, а тепер – славнозвісна штурмова бригада НГУ «Червона калина». Під час повномасштабного вторгнення воював у званні штаб-сержанта, був начальником відділення зв’язку ротної групи. Білогорівка, Очеретине, Спірне, Оріхове – це лише невеличка частина населених пунктів, у боях за які брав участь Олександр. За витривалість та сталеву волю від побратимів він отримав позивний Вольт. А за мужність та відвагу, проявлені у боях на донецькому напрямку, був удостоєний медалі Національної гвардії України – «За звитягу». На жаль, героїчний шлях воїна обірвався 25 липня поблизу села Роботине Пологівського району Запорізької області. Олександру було лише 37 років…

Народився Олександр Войтович 7 березня 1987 року у селі Павлівка Калинівського району Вінницької області. Там же зростав і навчався. А по закінченні школи опанував фах зв’язківця у Вінницькому політехнічному коледжі.

«Олександра і у Вінниці, і у рідному селі знали і поважали. Він і воду проводив, і по дереву вмів, і з електрикою був на ти. Але, мабуть, найбільше на своєму місці почувався у війську. До всіх своїх підлеглих ставився по-батьківські, намагався зберегти життя кожного. Завжди тверезо оцінював ситуацію і навіть у найкритичніші моменти не втрачав холодний розум та залізну логіку, – розповідає дружина полеглого Героя Ольга, яка пліч-о-пліч пройшла чимало військових шляхів із Олександром і зараз продовжує воювати. – Нещодавно нашу родину спіткало велике горе. На війні загинув молодший брат Олександра. Чоловік навряд чи колись би зміг оговтатись від цієї втрати. Адже для нього сім’я була на першому місці. Він був гарним батьком для нашої дитини, а також, коли занедужала сестричка, взяв під опіку свого племінника… І робив це з великим серцем та відкритою душею…»

Церемонія прощання із Олександром Войтовичем У Вінниці розпочнеться сьогодні о 12:00 у Спасо-Преображенському кафедральному соборі.

Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять Захисникам України!