Вінниця
19.05.2024
19.06° C
Вгору

Сексуальне виховання: психологиня розповіла, як і навіщо говорити про “це” з дітьми дошкільного віку

Сексуальне, або статеве, виховання дітей формується з трирічного віку, коли вони починаються цікавитися своїм тілом. У цей період батьки повинні бути поряд, ділитися знаннями і в жодному разі не карати дитину за “нетипову” поведінку.

Що таке сексуальне виховання, як говорити з дітьми про статеву ідентичність і чому це важливо, розповіла психологиня Лідія Антоненко.

Про формування статевої ідентичності

Деякі люди помилково вважають, що сексуальне виховання дітей – це розмови про секс. Насправді це довготривалий і безперервний процес виховання адекватного сприйняття дитиною свого тіла, своєї сексуальності, а в підлітковому віці – сексуальних стосунків, а також формування безпечної та відповідальної поведінки щодо себе та інших.

Основи сексуального виховання закладаються у трирічному віці, коли дитина усвідомлює свою приналежність до певної статі. Розуміє, що хлопчики й дівчатка мають відмінності. Освоює відповідну статеву роль.

З трьох років дитина виявляє інтерес до статевих органів. Може до них торкатися, розглядати їх. Так відбувається знайомство з тілом. Водночас вона не відчуває сорому, страху або відрази, навіть коли порівнює свої статеві органи зі статевими органами протилежної статі. Ці відчуття з’являються і стають зрозумілими, коли мама або тато кажуть щось на кшталт: “Не можна класти руку в трусики, торкатися свого тіла там, ти ж чемна дівчинка / хороший хлопчик”.

Якщо ваша дитина цікавиться своїм тілом, це добре. Адже вже у віці 3-4 років з вашої ініціативи вона має знати:

  • який вигляд мають та як називаються статеві органи: пеніс / статевий член, вульва.

Є рука, нога, вухо. І так само є вульва, пеніс. Не потрібно вигадувати якісь специфічні назви, як-от квіточка, стручечок абощо. Бо виходить, що слово “пеніс” якесь ненормальне, брудне, неприємне і тому потребує прикрашання, а, отже, ця частина тіла якась не така.

  • розуміти, що до її тіла ніхто, крім неї та батьків (під час купання), не може торкатися. Виняток – лікар під час огляду.

Це правило працює, якщо дитина знає, що в неї є пеніс або вульва, що це статеві органи (інтимна зона). Зараз вони виконують сут фізіологічну функцію – ходіння до туалету. І з гігієнічних міркувань люди прикривають їх білизною.

Про формування довірливих взаємин у контексті сексуального виховання

Коли дитина починає активно цікавитися своїм тілом, статевими органами – її не можна лаяти, ставити в куток, висміювати, карати, апелюючи до чемності. Бо інтерес зникне через страх, а страх сформує нерозуміння своєї сексуальності в дорослішому віці. Адже не можна відверто говорити про секс із партнером, якщо ти боїшся чи соромишся інтимних частин свого тіла.

3-5 років – це активний період формування сексуальної ідентичності дитини. Завдяки батькам вона має усвідомити, що її тіло відрізняється від тіл інших людей, але воно доволі гарне. Що ми маємо дбати про нього (купатися, змінювати білизну й одяг), але його вигляд і форма не визначає нас як хороших чи поганих людей.

Також у період від 3 до 5 років між батьками та дитиною формується довірливий зв’язок. Якщо мамі можна поставити будь-яке запитання, згодом з нею можна буде поговорити про перший секс. Якщо ж мама карає або лає за інтерес до власного тіла, отже, тілесність – табуйована тема, яку треба обговорювати деінде. І коли хтось торкатиметься статевих органів дитини без її дозволу, вона не розповість про це вдома. І коли, наприклад, хлопець вимагатиме сексуальних стосунків на знак підтвердження почуттів, дівчинка не звіриться батькам.

Що робити, якщо ваша дитина почала цікавитися власним тілом

По-перше (і це найголовніше) – спілкуватися з нею, демонструючи свою залученість. Можна і треба разом погортати дитячі книжки, де зображені статеві органи. Наприклад, “Малечі про інтимні речі” Юлії Ярмоленко. Інформація в цій книжці розрахована на дітей від 3 до 6-8 років. Нехай малеча запитає у вас все, що її цікавить, а ви спробуйте дати їй чесні відповіді.

По-друге, заздалегідь підготуйтеся до можливої розмови. Погортайте книжки, поміркуйте, що казатимете. В цій справі важливо дозовано давати потрібну інформацію, але водночас не переобтяжувати й не лякати дитину. У 3-4 роки вона має відрізняти візуально вульву від пеніса, але без фізіологічних подробиць.

По-третє, дозвольте малечі вирішувати, коли і скільки вам розмовляти. Якщо під час розмови вона різко змінює тему, відволікається, не примушуйте її вас дослухати. Поверніться до обговорення, коли в цьому знову виникне потреба.

І по-четверте, пам’ятайте, що всі діти різні. Хтось цікавиться своїм тілом у три роки, а хтось у чотири. Це нормально. Не треба переживати, якщо ваша дитина у трирічному віці не проявляє інтересу до своїх статевих органів.

Топ-3 книжок, які стануть батькам у пригоді:

1. “Маленькі дослідники: Моє дивовижне тіло” Рут Мартін, Аллана Сандерса.

2. “Відверта розмова про “це” Пере Фонт Кабре.

3. “Людина. Велика книжка для найменших” Елеонори Барзотті.

Коментарі у Facebook
Поділиться новиною
Share on Facebook
Facebook
Pin on Pinterest
Pinterest
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin