Український парламент прийняв два важливих закони, які стосуються цифрового контенту та цифрових послуг, і визначають їх як об’єкти цивільного права.

Перший закон, №6447, впроваджує термін “цифрова річ” в Цивільний кодекс. Цей закон визначає “цифрову річ” як об’єкти, які існують тільки у цифровому середовищі і обертаються в цифровій формі. Це охоплює віртуальні активи, цифровий контент, онлайн-акаунти, а також цифрові гроші та цінні папери, які існують в цифровій формі. Цей закон дозволяє нотаріально фіксувати операції з цифровими речима, наприклад, позичання криптовалюти.

Другий прийнятий закон, №6576, стосується цифрового контенту та цифрових послуг і регулює відносини між виконавцями і споживачами у цьому контексті. Він встановлює вимоги до якості цифрового контенту та послуг, передбачає наслідки невідповідності цим вимогам і встановлює відповідальність за порушення прав споживачів. Наприклад, за порушення цих вимог можуть бути застосовані штрафи в розмірі від 5 до 50 неоподатковуваних мінімумів громадян.

Важливість цього закону полягає в тому, що він надає споживачам цифрових послуг можливість захистити свої права в їх відносинах з постачальниками цифрового контенту.