Особи, яким встановлено II групу інвалідності, зазвичай мають значні обмеження життєдіяльності, проте можуть обслуговувати себе самостійно та не потребують постійного догляду або допомоги.

Водночас підставою для встановлення II групи інвалідності єстійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи.

Факти ICTV дізнавалися, які захворювання дають право на отримання II групи інвалідності.

2 група інвалідності: перелік захворювань

Повний список захворювань, за яких встановлюється інвалідність тієї чи іншої групи, зазначено у відповідних наказах Міністерства охорони здоров’я України та постановах Кабінету міністрів.

Друга група інвалідності встановлюється за умови:

• відсутності однієї легені та хронічній дихальній недостатності II ступеня внаслідок патологічних змін другої легені;
• стійкого повного птозу на обох очах після усіх видів відновного лікування;
• паралічу верхньої кінцівки;
• паралічу нижньої кінцівки;
• вираженого верхнього або нижнього парапарезу, вираженого геміпарезу;
• значних дефектів черепа (60 кв. см і більше), які не заміщені аутотканиною;
• кукси плеча чи передпліччя за помірного порушеннч функції іншої верхньої кінцівки: привідної контрактури плечового суглоба І-II ст., деформувального артрозу ліктьового суглоба І-II ст., деформувального артрозу променево-зап’ястного суглоба І-II ст., кукси кисті або передпліччя і кукси гомілки;
• екзартикуляції верхньої кінцівки в плечовому суглобі;
• кукси верхньої та нижньої кінцівки та відсутності зору або глухоти;
• кукси верхньої та нижньої кінцівки та відсутності зору на одне око;
• екзартикуляції стегна;
• короткої кукси стегна та неможливості протезування;
• кукси обох гомілок;
• хибної кукси нижньої кінцівки або обох стоп на рівні суглоба Шопара за відсутності можливості медичної реабілітації та протезування;
• анкілозу кульшового суглоба з помірним порушенням функції другого кульшового суглоба (ПФС II);
• двобічного коксартрозу (III-IV ст.);
• калової (сечової) нориці, неприродному задньому проході при неефективності або наявності протипоказань до оперативного втручання;
• кукси стегна при помірному порушенні рухових чи статичних функцій іншої нижньої кінцівки (деформувальний артроз кульшового суглоба І-II ст., неправильно зрослий перелом стегнової кістки зі скривленням осі, укороченням кінцівки на 2-3 см, фіброзний анкілоз колінного суглоба, помірна контрактура колінного суглоба, помірна контрактура гомілковоступневого суглоба, порушення функції суглоба II ст.), кукси обох гомілок, анкілозу кульшового суглоба з помірним порушенням функції другого кульшового суглоба, порушення функції суглоба II-III ст., двобічного коксартрозу;
• стану після ендопротезування двох кульшових чи двох колінних суглобів;
• цирозу печінки з гепатоспленомегалією і портальною гіпертензією III ступеня за неефективності реабілітаційних заходів;
• синдрому Паркінсона внаслідок хвороби Паркінсона або вторинного паркінсонізму з вираженими акінетико-ригідним, дискінетичним та постуральним синдромами;
• цукрового діабету (середнього або тяжкого перебігу) в поєднанні з ампутацією нижньої кінцівки на рівні верхньої третини гомілки та вище;
• стану після трансплантації внутрішніх органів за умови сприятливого перебігу післяопераційного періоду;
• психічного захворювання, інвалідність внаслідок якого триває понад 10 років;
• паралічу або вираженого парезу однієї кінцівки, поєднаного з глухотою на обидва вуха або відсутністю зору на одне око, або помірною афазією, або помірними розладами функції тазових органів;
• деформації грудної клітини внаслідок резекції п’яти та більше ребер за наявності легеневої недостатності II ступеня;
• єдиної нирки, що функціонує, за наявності хронічної ниркової недостатності III ступеня.

Також до II групи належать інші захворювання, які унеможливлюють повне самообслуговування без використання додаткових пристосувань або допомоги сторонніх осіб.

Особи з інвалідністю II групи не вимагають постійного догляду, проте хвороба або вроджена вада дуже обмежують їх у повсякденному житті.

Нагадуємо, що рішення про встановлення тієї чи іншої групи інвалідності ухвалюється на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії.