Батькам полеглого військовослужбовця з Крижополя Віталія Біланчука вручили державну нагороду — орден «За мужність» III ступеня. Захисник загинув у лютому 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Йому було 38 років.
Про це повідомляє Суспільне Вінниця, пише ЦВД.
Церемонія нагородження відбулася 5 листопада у Центрі культури і дозвілля Крижопільської селищної ради. Відзнаку отримали мама воїна Наталія та батько Юрій. Орден присвоїли посмертно указом Президента України від 3 червня 2026 року.
Віталій Біланчук народився 17 жовтня 1986 року в Крижополі. Після закінчення місцевої школи проходив строкову військову службу. Згодом працював у сфері торгівлі, а з 2015 року — на Крижопільському елеваторі. У 2022 році здобув професію електрогазозварника у місцевому професійному будівельному ліцеї. Разом із дружиною Тетяною виховував сина Дмитра.
До лав Збройних сил України чоловік приєднався 2 лютого 2023 року. Служив старшим матросом у 37-й окремій бригаді морської піхоти, був оператором відділення розвідки та корегування взводу безпілотних авіаційних комплексів. Мав позивний «Деймон».
18 січня 2025 року Віталія відзначили нагородою Президента України «За оборону України».
Життя захисника обірвалося 22 лютого 2025 року поблизу Костянтинополя Донецької області під час виконання бойового завдання. Йому було 38 років.
Окрім ордена «За мужність», родина отримала ще одну посмертну відзнаку воїна. 13 жовтня 2026 року близьким передали нагороду Міністерства оборони України — «Хрест Військово-Морських Сил».
Мама Віталія Наталія згадує сина як добру та чуйную людину, яка завжди була готова вислухати, допомогти й підтримати інших. За її словами, навіть під час відпусток він поспішав повернутися до побратимів, адже не хотів залишати їх самих.
Жінка пригадує, що не раз просила сина не повертатися на передову, однак він відповідав, що не може покинути своїх товаришів, особливо молодих бійців, які потребували підтримки.
Останнє голосове повідомлення від Віталія мама отримала ввечері напередодні його загибелі. Він сказав, що зателефонує пізніше, оскільки разом із побратимами вирушав на завдання. Востаннє чоловік був у мережі о 3:45.
Після цього родина чекала на дзвінок, але зв’язку із сином уже не було. Наталія зізнається, що досі не може змиритися з його загибеллю.
Пам’ять про Віталія Біланчука, його мужність, відданість побратимам і Україні назавжди залишиться в серцях рідних та земляків.
