Понад 30 років Олена працювала медсестрою у неврологічному відділенні однієї з лікарень Вінниччини. Вона допомагала пацієнтам, які перенесли важкі інфаркти та інсульти. Однак із початком повномасштабної війни жінка вирішила змінити цивільну роботу на військову службу. Добровільно мобілізувавшись до 41 окремої механізованої бригади, вона стала бойовим медиком.
Історію захисниці розповіли на офіційній сторінці 41 окремої механізованої бригади, пише ЦВД.
Від лікарняного відділення до порятунку воїнів на фронті
За словами Олени, багаторічний досвід роботи у медицині став у пригоді й на війні. Особливо допомогли навички швидкого ухвалення рішень, злагодженої роботи та взаємодії з колегами.
Водночас військова медицина суттєво відрізняється від цивільної. Якщо раніше жінка переважно допомагала людям із серцево-судинними захворюваннями, то на фронті довелося працювати з осколковими та кульовими пораненнями, важкими травмами й ампутаціями.
Нині, як зазначає бойова медикиня, значну частину поранень спричиняють атаки безпілотників.
Під час інтенсивних бойових дій медики медичної роти 41-ї бригади за добу надавали допомогу майже сотні військових із пораненнями різного ступеня тяжкості.
«Дякую за врятоване життя»
Олена пригадує випадок із військовим, який отримав численні осколкові поранення та травму ключиці. Попри біль, боєць залишався при свідомості та просив якнайшвидше повернутися до побратимів.
Згодом, уже після одужання, вони випадково зустрілися. Воїн особисто подякував медикині за допомогу та врятоване життя.
Для Олени такі слова є найкращою оцінкою роботи не лише її самої, а й усіх військових медиків.
На Вінниччині на жінку чекають донька, яка також працює у неврологічному відділенні, та онучка. Олена зізнається, що дуже сумує за рідними, проте розуміє важливість своєї місії — рятувати життя українських захисників.
