Страх, як і кохання, абсолютно невіддільні від безпосередньої ролі батьків. Якщо побоювання виправдані, то вони здатні захистити дитину, уберегти від небезпеки, адже транслюють поняття про ризик: за допомогою цього дитина розуміє, що не треба висовуватись надто сильно з вікна або не варто пхати пальці в розетку.

Найчастіше у батьків досить анахронічні уявлення про здібності власної дитини, яка, може, вже й не дитина зовсім! Вона захоче показати, наскільки подорослішала, а батькам доведеться вчитися “відпускати кермо” ситуації.

Популярна мама-блогерка Agda Reis в одному зі своїх постів Instagram поділилась власними думками, як виростити спокійну дитину і що треба робити, щоб дитинство було максимально необмеженим і щасливим. Говорячи про спокій варто підкреслити, що він виступає синонімом незалежності. Адже дитячі істерики починаються з обмежень, інколи навіть необґрунтованих. 

Незалежність і спокій важливі, тому що:

• Це сприяє розвитку впевненості та самоповаги, а також мотивації та наполегливості;
• Це виховує самовпевненість, дозволяючи вашій дитині відчувати, що вона контролює своє життя;
• Це дає вашій дитині відчуття важливості та причетності, що є необхідним для побудови соціальних стосунків і свого внеску у світ;
• Це розвиває їхній рівень самосвідомості та чутливості до інших, що вчить їх допомагати оточенню;
• Це вчить їх самомотивації, оскільки вони мають свободу знаходити власні причини досягнення бажаного;
• Це дає їм віру в те, що вони компетентні та здатні подбати про себе, що робить їх стійкими до зовнішніх викликів;
• Це дозволяє їм стати достойними людьми, які приймають рішення, оскільки вони мають свободу розглядати різні варіанти, перш ніж вибрати той, який вони вважають найкращим;
• Це розвиває інші життєво важливі якості, такі як терпіння, концентрація, самодопомога, співпраця, самодисципліна та впевненість у собі;
• Це дає їм свободу повноцінно відчути життя та засвоїти багато важливих уроків;
• Це робить їх щасливими та здоровими, оскільки вони відчувають щастя від досягнень та успіху як прямий результат своїх власних дій.

Правильне ставлення до поведінки дитини потребує уважної роботи. Ви маєте дозволити їй розвиватися. Процес розвитку самостійності не є лінійним, дитина робить великі кроки і вперед, і назад. Маленькі діти досліджують навколишній світ виходячи з батьківської зони комфорту, на жах останніх. Вони тікають, хочуть бути самостійними, потім знову повертаються у пошуках втіхи, знову йдуть і крок за кроком освоюють нову територію і роблять нові для себе життєві відкриття.

Джерело: ТСН