87-річна Галина Рибак, яка мешкає у Вінницькому обласному пансіонаті для людей з інвалідністю та похилого віку, проводить майстер-класи з петриківського розпису для інших мешканців і працівників закладу. Маючи мистецьку освіту та багаторічний досвід викладання, жінка ділиться своїми знаннями, допомагає іншим відкривати творчі здібності й сама поступово повертається до звичного життя після складних випробувань.
Про історію мисткині розповідає Суспільне Вінниця, як передає ЦВД.
Від художнього інституту до майстер-класів у пансіонаті
Галина Рибак закінчила Київський художній інститут. Після навчання викладала в інституті вдосконалення вчителів і досліджувала історію українського мистецтва. Згодом почала навчати інших петриківського розпису.
Частина її колишніх учнів нині живе за кордоном, однак продовжує звертатися до мисткині по поради.
«У мене багато учнів роз’їхалися за кордон. І я даю консультацію по телефону. Вона проводить там майстер-клас, а в мене консультується», — розповіла Галина Рибак.
Тепер жінка проводить заняття у вінницькому пансіонаті. Вона показує учасникам, як малювати крапки, мазки, ягоди, листя та інші характерні елементи петриківського розпису. Також пояснює, як поєднувати кольори, створювати композиції та працювати з різними інструментами.
За словами мисткині, кожна робота виходить неповторною, адже навіть однакові елементи в різних людей набувають особливого вигляду.
Як Галина Рибак опинилася у вінницькому пансіонаті
За словами жінки, до закладу вона потрапила після багаторічного економічного насильства з боку родини. Конфлікт із зятем загострився, коли він почав вимагати, щоб пенсіонерка віддала йому свою банківську картку, а необхідні речі їй купуватимуть за потреби.
«А потім він сказав, що я повинна віддавати свою пенсійну карточку йому. Коли мені щось потребується, то вони мене куплять. І я відмовилась. І почалося цькування. І це цькування відбувалося з 2008 року», — згадує Галина Рибак.
Жінка розповіла, що продала будинок у Горлівці, а отримані гроші віддала родині. Згодом опинилася в ситуації, коли їй не було куди піти.
Минулого року, за її словами, пережиті обставини призвели до важкої особистої кризи. Допомогу їй зрештою надали волонтери.
Із літа Галина Рибак живе в обласному пансіонаті для людей з інвалідністю та похилого віку у Вінниці. Тут вона поступово оговтується, спілкується з іншими мешканцями й знову займається справою, якій присвятила значну частину життя.
У пансіонаті жінку підтримують і допомагають їй відновлюватися
Працівники закладу розповідають, що Галина Рибак не втрачає інтересу до життя та намагається підтримувати оточення. Для неї створюють умови, щоб вона почувалася комфортно й мала можливість спілкуватися з людьми.
«Не жаліється ніколи. Все у неї добре, все у неї чудово. Турбуємось, спілкуємося. Допомагаємо, щоб створити домашні умови для людини. Щоб вона почувала себе, як удома», — розповіла працівниця пансіонату Людмила Токар.
Тепер Галина сама отримує підтримку, але водночас допомагає іншим — передає свої знання, ділиться досвідом і заохочує учасників майстер-класів вірити у власні здібності.
Для працівників закладу заняття з петриківського розпису стали не лише можливістю спробувати себе в мистецтві, а й способом відволіктися від повсякденних турбот.
«Це і психологічне розвантаження для працівників. Ти відволікаєшся, просто не думаєш про сьогодення, проникаєшся малюнком. Це мистецтво вільних людей. Ти можеш творити, як ти це бачиш. І однакові елементи у різних людей на різних малюнках — вони виходять зовсім інші. Зовсім різні», — зазначила очільниця Вороновицької філії обласного пансіонату Лілія Комар.
Заступниця директора закладу Катерина Якимчук також долучилася до малювання. Вона зізналася, що в дитинстві не любила цього заняття й навіть просила маму виконувати за неї шкільні малюнки. Тепер же відкрила для себе задоволення від творчості.
«Я в захваті, я відпочиваю. Я насолоджуюся тим, що в мене виходить», — поділилася Катерина Якимчук.
«Я не можу без цього»: чому мисткиня продовжує навчати інших
Після кожного майстер-класу на столі Галини Рибак залишаються десятки малюнків. Учасники вчаться створювати квіткові й рослинні композиції, малювати ягоди та опановувати традиційні елементи українського декоративного мистецтва.
Сама мисткиня наголошує, що петриківський розпис має глибоке історичне коріння та є важливою частиною української культурної спадщини.
«Петриківський розпис — це український розпис, який історично тісно пов’язаний із Запорізькою Січчю і з історією України», — сказала вона.
Для деяких учасників заняття стало першим досвідом малювання. Працівниця пансіонату Валентина Цокур зізналася, що раніше не вміла малювати, але майстер-клас подарував їй задоволення від творчого процесу.
«Я взагалі ніколи не малювала і не вмію малювати. Це для мене сьогодні супер. Дуже мені подобається. Я завжди заздрила тим, хто дуже гарно малює. Тому сьогодні я насолоджуюся», — розповіла вона.
Провідна фахівчиня соціальної роботи Юлія Варфоломей додала, що учасники не лише вперше взяли до рук пензлі та спробували намалювати калину, а й дізналися більше про історію петриківського розпису.
Попри власні проблеми зі здоров’ям, Галина Рибак продовжує проводити заняття. Вона розповіла, що незадовго до одного з майстер-класів пережила кризовий стан, однак усе одно прийшла до людей, які чекали на зустріч.
«У мене позавчора був криз, а сьогодні я даю майстер-клас. У мене був тиск 212… А я не можу без цього. Для мене було страшно не прийти, бо люди чекають, люди хочуть, а коли люди хочуть, то треба їм давати це», — сказала мисткиня.
Для Галини Рибак петриківський розпис — не просто мистецька справа, а можливість залишатися активною, ділитися досвідом і підтримувати інших. А для учасників її занять це нагода відкрити в собі нові здібності та хоча б на деякий час відволіктися від повсякденних турбот.
