“З дитинства був шабутний і спортивний”

“Якщо брати з дитинства, то він був дуже артистичний, біленький хлопчик, — пригадує пані Оксана. — А коли підріс — дворовий, непосидючий, завжди з хлопцями. У нас спортивна сім’я: дідусь — майстер спорту з боксу, бабуся — з веслування. Макс постійно на турніках, качався, бігав, займався спортом”.

Любов до фізичної підготовки зберіг на все життя — до останнього дня ходив у тренажерний зал.

“Для нього спорт — це було його життя. Він був дуже здоровий, міцний хлопець”, — розповіла мама Максима.

“Хотів бути десантником”

В армію Максим пішов не одразу. За словами мами, спершу його “загубив” військкомат. Проте, син із юних років мріяв служити у повітряно-десантних військах.

“Хочу бути у ВДВ”, — так він мені сказав. Спочатку навіть документи загубили, але він наполегливо йшов до своєї мети. Перший стрибок із парашутом Максим зробив у Сутисках — ми тоді всі приїхали підтримати його”, — розповіла Оксана Несеверенко.

Жінка додала, що особисто ходила до військкомату, аби допомогти синові потрапити на службу. І зрештою він потрапив до Смілянської військової частини десантно-штурмових військ.

Після служби Максим залишався відданим військовій справі — мав офіційний дозвіл на зброю, займався підготовкою, тренувався.

“5 березня сказав: мам, я йду”

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Максим Несеверенко вирішив стати на захист України. За словами мами бійця, син спершу подбав про безпеку рідних, а вже потім пішов на фронт.

“29 лютого він відвіз на польський кордон свою дружину та двох дітей — Артура і Домініку, — розповіла пані Оксана. — Там у Литві їх чекала мама невістки. Потім допоміг виїхати похресниці з мамою. Лише після цього повернувся до Вінниці й сказав: “Мамо, я йду”.

Спершу Максим долучився до територіальної оборони, але прагнув воювати безпосередньо на передовій.

“Він не хотів стояти осторонь. Казав: “Я хочу туди, де гаряче”. І вже 5 березня йому дали дозвіл вирушати. Ми тоді навіть не могли уявити, що все може закінчитися так трагічно”.

Після навчання поблизу Одеси Максим склав присягу та вступив до 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського, де служив розвідником-навідником.

Максима Несеверенко на псевдо “Конг”. Фото надані Оксаною Несеверенко.

“Макс завжди був фартовий. Але війна не щадить нікого”

За словами Оксани Несеверенко, син рідко ділився подробицями служби.

“Він часто говорив про свого командира Рекса. Молодий, але дуже правильний, як казав Максим. Вони стали справжніми побратимами”.

Коли Рекс загинув, Максим дуже тяжко переживав втрату.

Читайте також:

У Вінниці автівка влетіла у зупинку на Театральній (ВІДЕО)

“Після загибелі Рекса Макс ніби змінився. Йому було боляче, але він залишався на позиціях”.

Після цього Несеверенко неодноразово виходив у розвідку, отримував подяки, грамоти та відзнаки від командування. Попри поранення та втрати побратимів, він продовжував служити.

“Я питала: “Макс, може, тебе призначать старшим у групі?” А він відповідав: “У мене ж немає офіцерського звання, але, може, відправлять на курси у Львів”. Він справді цього чекав”, — пригадує жінка.

Та 7 жовтня 2022 року під час чергового виходу розвідгрупа Максима потрапила у засідку. Із шести бійців троє загинули.

“Він загинув у ближньому бою. Його хлопці розповідали, що це сталося миттєво. У Максима були дуже сильні руки й високий больовий поріг — він не відчував болю. Бився до останнього”, — каже мати.

Оксана Несеверенко розповіла, що синові було притаманне почуття азарту — того, що допомагало йому йти вперед, але водночас робило його вразливим.

Як зберігають пам’ять про “Конга”

Пам’ять про Максима Несеверенка живе у Вінниці. На будинку, де він жив, є мурал із образом Кінг Конга у блакитному береті серед соняшників, створений за ініціативи друзів.

“Перший ескіз був — Конг і Кремль у вогні, але архітектор відмовив. Зупинилися на соняхах — квітах пам’яті. На муралі написано: “Тримайте стрій”. І я цей стрій тримаю”, — поділилася пані Оксана.

Мурал. Суспільне Вінниця

Крім того, в музеї Вінниці нині зберігаються речі Максима: його тільник, грамота та пояс, яким він був нагороджений на фронті.

Пам’ять про героя бережуть і в ліцеї №16, де навчався Максим. У школі відкрили стелу пам’яті 11 випускників, які загинули на війні. До 1 жовтня учні й викладачі створили 11 іменних дронів, серед них — “Дрон Конга”.

Мати загиблого військового розповіла, що разом з родинами інших полеглих воїнів бере участь у заходах пам’яті та волонтерських ініціативах. Жінка відвідує ветеранський хаб №Побратим”, де колись отримала допомогу, коли син вважався зниклим безвісти.

Також вона розповіла, що ім’я Максима увіковічнене на пантеоні загиблих воїнів у селі Лішня на Тернопільщині, куди родини щороку їздять на прощу.

Цьогоріч у спортзалі, де тренувався Максим, встановили банер із його фотографією. Також у день загальнонаціональної хвилини мовчання рідні провели персональне вшанування пам’яті бійця у Вінниці.

Хто такий Максим Несеверенко на псевдо “Конг”

Максим Несеверенко (псевдо “Конг”) — вінничанин, військовослужбовець 35-ї окремої бригади морської піхоти імені Остроградського. Загинув 7 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання на Херсонщині. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Читайте також:

Кинув у криницю й присипав камінням: на Вінниччині розслідують моторошне вбивство неповнолітньої

Вінниччина стала другим домом для сотень переселенців, які втекли від війни на візках