Протягом останніх днів стало відомо про загибель одинадцятьох військовослужбовців, життя яких були пов’язані з Вінниччиною. Вони боронили Україну на різних напрямках фронту, виконували бойові завдання та до останнього залишалися вірними військовій присязі.
Про це повідомляє ЦВД з посиланням на Вежу.
– 17 грудня 2024 року загинув Аркавенко Володимир Анатолійович – мешканець Ладижинської громади та командир відділення кулеметного взводу механізованого батальйону Збройних Сил України, молодший сержант.
– На Донеччині 18 червня загинув вінничанин Стецюк Олександр Дмитрович. Він став на захист рідної країни у грудні 2025 року та проходив службу у лавах 14-ї бригади «Червона Калина», яка входить до складу 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов». Воював на Покровському напрямку. Був розвідником взводу спеціального призначення.
– На Харківщині 14 липня загинув Довгань Роман Іванович – мешканець Томашпільської громади. Воїн загинув 14 липня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.
– На Лиманщині 13 серпня загинув вінничанин Продан Дмитро Володимирович. Один з лідерів ультрас вінницької «Ниви», активний діяч патріотичної організації «Центурія», який став на захист рідної країни з початку повномасштабного вторгнення. Воїн захищав незалежність та територіальну цілісність у складі ССО «Азов» та 3-ї окремої штурмової бригади. Свій бойовий шлях розпочав добровольцем. Разом з іншими товаришами приїхав до Києва, коли в області точилися важкі бої з ворогом, і одразу став на захист столиці у складі ТрО «Азов» Київ. Згодом воював на Запорізькому напрямку у складі ССО «Азов» Київ, брав участь у спробі деблокади Маріуполя. Пізніше, вже у складі 3-ї окремої штурмової бригади, брав участь у Херсонському контрнаступі, а також вів бойові дії на Бахмутському, Авдіївському, Харківському, Луганському та Лиманському напрямках.
– На Сумщині 28 серпня загинув Бабіч Олександр Володимирович – мешканець Ямпільської громади. Солдат був призваний по мобілізації 15 січня та служив у 15 мобільному прикордонному загоні. З кінця серпня вважався зниклим безвісти.
– Від отриманих поранень 7 вересня помер Боднар Іван Олександрович – мешканець Ямпільської громади. Він проходив військову службу у складі військової частини, 59-ї окремої мотопіхотної бригади. Обіймав посаду пожежного пожежної обслуги роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення. Мав позивний «Чук». 23 серпня 2026 року під час бойових дій, захищаючи Батьківщину та виконуючи бойове завдання у складі свого підрозділу, отримав тяжкі поранення. Це сталося в районі населеного пункту Межова Синельниківського району Дніпропетровської області. Після отримання поранень проходив лікування за кордоном — у Нідерландах. Медики докладали всіх зусиль для його порятунку, однак врятувати життя захисника не вдалося.
– На Дніпропетровщині 10 вересня загинув Зубков Андрій Анатолійович – мешканець Гайсинської громади. Маскувальник маскувального відділення, солдат став до лав Збройних Сил України ще у вересні 2024 року.
– На Харківщині 12 вересня загинув Холодюк Сергій Анатолійович – мешканець Уланівської громади, який загинув 12 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новомихайлівка Шевченківської територіальної громади Куп’янського району Харківської області.
– На Запоріжжі 14 вересня загинув Версон Анатолій Миколайович – мешканець Брацлавської громади, солдат служив стрільцем-помічником гранатометника.
– Від наслідків важкого поранення 17 вересня зупинилось серце Сергія Мельничука. 13 травня 2025 року Сергій був призваний на службу до лав Державної прикордонної служби України. Брав участь у бойових діях на Харківському напрямку, захищаючи Україну від російської агресії. Мав військове звання старшого сержанта. У червні 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Піщаного Чугуївського району був важко поранений внаслідок ворожого мінометного обстрілу.
– На Дніпропетровщині 18 вересня загинув Федорович Сергій Миколайович – мешканець Томашпільської громади, служив сапером.
