На Вінниччині дедалі більше жителів помічають, що в криницях знижується рівень води. Дехто намагається розв’язати проблему бурінням глибших свердловин, однак це не завжди допомагає. Причина — у геологічних особливостях регіону, меншій кількості опадів та інтенсивному використанні підземних запасів.
Про це в ефірі Українського Радіо Вінниця розповів геолог Іван Українець, як повідомляє Суспільне Вінниця, передає ЦВД.
Чому у вінницьких криницях стає менше води
Рівень води у звичайних криницях і глибоких свердловинах залежить від різних чинників. Криниці живляться переважно ґрунтовими водами, тому швидше реагують на кількість дощів і снігу. Якщо опадів мало, рівень води в них може помітно знижуватися.
Глибші водоносні горизонти реагують на погодні зміни повільніше. За словами Івана Українця, поповнення таких запасів і зміни їхнього рівня потребують значно більше часу.
«У колодязях вода відразу реагує на те, що опадів немає. Останніми роками їх випало менше, тому в колодязях вода впала. А на ту воду, яку беруть зі свердловин, це мало впливає, бо там потрібен значно більший час», — пояснив геолог.
Водночас справа не лише в нестачі опадів. Важливу роль відіграє геологічна будова області, яка визначає, скільки води може накопичуватися під землею.
Чому підземних вод на Вінниччині небагато
Значна частина Вінницької області розташована в межах Українського кристалічного щита. Тут переважають гранітні породи, які мають обмежені можливості для накопичення води.
На відміну від пісків і вапняків, граніти не мають великої кількості порожнин. Вода в них міститься переважно у тріщинах, яких найбільше у верхніх шарах породи. Зі збільшенням глибини граніт стає щільнішим, а можливість знайти воду зменшується.
«Вінницька, Житомирська, Кіровоградська області, які на граніті, найменше забезпечені підземною водою. Тому що в граніті води мізер. Це там, де породи осадові, вапняки, піски, води більше», — зазначив Іван Українець.
За словами фахівця, під час гідрогеологічних розрахунків зазвичай враховують, що основна тріщинуватість гранітів і запаси води в них поширюються приблизно до глибини 100 метрів. Нижче буріння не обов’язково дає змогу отримати більше води, адже порода стає монолітнішою.
Чи можуть добрива та хімікати потрапляти у глибокі свердловини
Власників свердловин часто турбує, чи захищена вода на глибині 60–100 метрів від добрив, пестицидів та інших речовин, які використовують у сільському господарстві.
Геолог пояснює: усе залежить від того, які породи розташовані над водоносним горизонтом. Якщо його перекриває товстий шар водонепроникної глини, він може слугувати природним бар’єром для забруднень. Проте за відсутності такого захисту речовини з поверхні мають більше можливостей проникати до підземних вод.
«Є таке поняття — захищений горизонт або незахищений водоносний горизонт. Якщо на граніті зверху є глина, водонепроникна така глина, хороша товща глини, то воно може туди й не потрапити безпосередньо», — розповів Іван Українець.
Водночас сама глибина свердловини не гарантує чистоти води. Важливими є геологічні умови та правильне облаштування водозабору.
Як інтенсивне відкачування може погіршити якість води
На якість підземної води впливає і те, наскільки активно її відкачують. Коли насос працює, рівень води у свердловині знижується, утворюючи зону, до якої починає надходити вода з навколишніх порід.
За певних умов це може сприяти потраплянню до свердловини води з верхніх, потенційно забруднених горизонтів. Крім того, інтенсивний рух води здатен вимивати з тріщин порід накопичені частинки піску, відкладення та сполуки заліза.
Саме тому у воді зі свердловин іноді з’являються осад, пісок або інші домішки. Однак, наголошує геолог, такий вплив залежить від конкретної будови водоносного горизонту та умов експлуатації свердловини.
Чому вода у сільських криницях може бути забрудненою
Забруднення підземних вод не завжди пов’язане із сучасним використанням добрив чи хімікатів. На них може впливати господарська діяльність, яка тривала десятиліттями.
Іван Українець навів приклад дослідження поблизу Дністра. Тоді фахівці перевіряли воду вздовж колектора та у криницях одного із сіл. Результати виявилися несподіваними: вода біля колектора була чистою, тоді як у сільських криницях зафіксували забруднення.
Геолог пов’язує це з багаторічним господарюванням. Раніше у дворах утримували худобу, а відходи тваринництва та побутової діяльності часто потрапляли безпосередньо на землю. З часом забруднення просочувалися у ґрунт і могли досягати підземних вод.
Цей приклад демонструє, що джерело забруднення не обов’язково розташоване поруч із криницею або свердловиною. На якість води можуть впливати наслідки діяльності людей за багато років.
Чи безпечно пити воду зі свердловини без аналізу
Прозора вода не обов’язково є чистою. Вона може містити розчинені хімічні речовини, які неможливо визначити за кольором, запахом чи смаком. Водночас каламутність іноді спричинена звичайними механічними домішками — піском або глиною.
Геолог розмежовує бактеріальне та хімічне забруднення. Перше може становити небезпеку досить швидко, тоді як негативний вплив деяких хімічних речовин проявляється внаслідок тривалого вживання води з перевищеними показниками.
Окрему небезпеку становить надмірний вміст нітратів, особливо для немовлят. Тому визначити, чи придатна вода для пиття, можна лише за результатами лабораторного дослідження.
Чи можуть побутові фільтри очистити воду
Звичайні механічні фільтри здебільшого затримують нерозчинені частинки — пісок, глину та інші домішки. Проте вони не здатні повністю прибрати розчинені у воді хімічні речовини.
Для очищення від окремих забруднювачів потрібні спеціальні системи, зокрема обладнання для зворотного осмосу або інші технології, підібрані відповідно до складу води.
Тому встановлювати фільтр навмання не варто. Спочатку необхідно провести лабораторний аналіз, визначити проблемні показники й лише після цього обирати відповідний спосіб очищення.
Чи можуть свердловини виснажувати запаси підземної води
Основним джерелом поповнення підземних вод є атмосферні опади. Дощова й тала вода поступово просочується крізь ґрунт і гірські породи, накопичуючись у водоносних горизонтах.
Однак у гранітних породах Вінниччини можливості для такого накопичення обмежені. Щоб пояснити це, Іван Українець навів умовний розрахунок: за його оцінкою, на одній сотці землі у тріщинуватих гранітах може міститися близько 50 кубометрів води.
Водночас навіть такий обсяг можна швидко викачати. За словами геолога, побутовий насос здатен подавати приблизно два кубометри води за годину. Тобто за добу він може відкачати обсяг, співмірний із наведеним умовним запасом на одній сотці.
Цей приклад ілюструє обмеженість ресурсів, але не є вимірюванням запасів підземної води на всій території області.
Ще одна проблема — збільшення кількості свердловин, які використовують один водоносний горизонт. Якщо воду активно відкачують одночасно в багатьох місцях, її рівень може знижуватися швидше, ніж природно поповнюються запаси.
У результаті горизонт поступово виснажується, а до нього за певних умов може почати надходити вода з верхніх, більш забруднених шарів.
Отже, проблема нестачі води на Вінниччині пов’язана не лише з меншою кількістю опадів. На стан підземних ресурсів впливають геологічна будова регіону, багаторічна господарська діяльність і масштаби водокористування. А буріння глибшої свердловини саме по собі не гарантує ані достатньої кількості, ані безпечної якості води.
