З 25 лютого по 16 травня 2022 року Вінницький індустріальний професійний коледж став справжнім острівцем безпеки для тих, хто рятувався від повномасштабної війни. За цей період заклад прийняв близько 20 тисяч внутрішньо переміщених осіб. І кожна цифра означає чиюсь долю, чиюсь історію та чийсь біль.

Згадку про перші 80 днів війни публікує директор Вінницького індустріального професійного коледжу Валерій Дяків, як передає видання “Це Вінниця, друже”.

Люди прибували з-під обстрілів, із зруйнованих міст та сіл, поспіхом — хто з валізою, хто з одним рюкзаком, а хто просто з пакетом у руках. Приїжджали родинами, з маленькими дітьми, з бабусями та дідусями, а іноді й із домашніми улюбленцями: черепахами в коробках, папугами в клітках, котами й собаками на руках.

Від перших днів переселенцям забезпечували базові потреби:

• гарячі обіди щодня;
• житло для кожного, хто потребував прихистку;
• тепло — не лише фізичне, а й людське.

“Координація з волонтерами, пошук ліжок, ковдр та ліків, підтримка тих, хто втратив надію — усе це відбувалося в умовах постійного напруження, безсонних ночей і обмежених ресурсів. Найважливішим залишилося те, що частина переселенців живе у закладі і сьогодні. Вони стали частиною великої родини, разом святкують свята, переживають тривоги та продовжують вірити в Перемогу. Ці фото — не просто архів. Це пам’ять про згуртованість, людяність і силу. Про те, як у найтемніші часи українці стали опорою один для одного», — зазначає Валерій Дяків. 

Заклад освіти щиро дякує всім, хто був поруч: готував, носив, приймав, телефонував і підтримував.