Барон із “Червоної калини”: шлях від кулеметника до снайпера та виклики на полі бою


З початком повномасштабного вторгнення Барон воював кулеметником, а згодом, маючи вищу освіту, пройшов навчання на офіцера. Проте робота з документацією виявилася не для нього, адже він звик до активної діяльності. Спостерігаючи за роботою снайперів, він зрозумів, що хоче приєднатися до їхніх лав.
“Адаптація пройшла швидко, бо всі хлопці — професіонали своєї справи. А головне — мотивація. Ми на своїй землі, і ми боремося за неї”, — розповів військовий.
Барон пройшов підготовку як в Україні, так і за кордоном. За його словами, закордонні курси більше зосереджені на балістиці: там снайпери багато стріляють і вивчають, як гвинтівка поводиться в різних умовах. Водночас українська школа готує бійців до реалій сучасної війни, де головну роль відіграють дрони.
“Найскладніше було навчитись маскуватися, адже зараз у небі постійно літають безпілотники. Треба вміти ідеально приховати свою позицію”, — розповів Барон.

Зі слів Барона, на відміну від поширеного уявлення, снайпер не завжди має відкривати вогонь. Значна частина його роботи — спостереження та аналіз ситуації. Іноді передати інформацію операторам дронів чи артилерії ефективніше, ніж ризикувати демаскуванням.
“Снайпер має бути вмотивованим і аналітично мислити. Потрібно швидко приймати рішення, коли змінюється ситуація на полі бою. Це постійний розвиток і вдосконалення”, — поділився військовий.
Він також додав, що важливим є правильне облаштування позиції: копати укриття, ретельно маскувати його від тепловізорів, зливатися з місцевістю. Найбільша складність — це вихід та захід на позицію, особливо взимку, коли будь-який рух може видати снайпера.

Барон планує передавати свій досвід наступному поколінню військових. У майбутньому він хотів би стати інструктором із снайпінгу, адже, як він сам розповідає, ця справа вимагає не лише навичок, а й терпіння.