Жабки, котики, дракони, хмаринки – захисні шоломи цього дня були, мабуть, найяскравішою частиною екіпірування. Їх одягнули всі: і малеча на біговелах, і старші учасники на спортивних велосипедах.

Перед стартом діти разом з аніматорами розім’ялися на руханці. До вправ долучилися й батьки, які супроводжували наймолодших учасників під час заїзду. Коли пролунала повітряна тривога, діти разом із дорослими перейшли до найближчого укриття, а після відбою повернулися на стартові майданчики.

Учасників розділили на шість вікових категорій – від трьох до дванадцяти років. Заїзди проходили паралельно на кількох трасах. Спершу стартували наймолодші: вони змагалися у спринті на біговелах і велосипедах. Поруч діти проходили дистанцію з фігурного водіння, оминали конуси, втримували рівновагу й намагалися не втратити темп. Старші учасники згодом вийшли на трасу крос-кантрі, прокладену алеями Центрального парку. Її створенням, підготовкою та розміткою займався голова громадської організації «ВелоЛюди» Максим Маслов. Під час заїздів він також працював суддею змагань.

Для Олександра, який змагався у старшій віковій категорії, саме ця дистанція стала найцікавішою.

«Найкрутіше було їхати трасою в парку. Там були трампліни, повороти, можна було набрати хорошу швидкість. Люблю саме такі дистанції, де потрібно не тільки швидко їхати, а й добре керувати велосипедом», – розповідає Олександр.

Біля стартових майданчиків постійно кипіла робота. Судді готували дітей до заїздів, волонтери допомагали знайти свою категорію, батьки перевіряли застібки на шоломах, а учасники по кілька разів оглядали дистанцію й запам’ятовували кожен поворот.

«Велосипед для багатьох дітей стає першим транспортом, яким вони керують самостійно. Саме в цьому віці важливо закласти правильні звички: знати правила, користуватися шоломом, перевіряти велосипед перед поїздкою й бути уважними до інших учасників дорожнього руху», – розповідає головна спеціалістка департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради Інна Галантюк.

Поки на трасах визначали найшвидших, поруч працювали навчальні локації. Патрульні в ігровій формі розбирали з дітьми дорожні ситуації: де дозволено кататися, чому перед “зеброю” потрібно зупинитися та зійти з велосипеда, як подавати сигнали перед поворотом і чому не варто користуватися телефоном під час руху.

Представники Українського Червоного Хреста показували основні дії під час надання домедичної допомоги, а механіки на велоСТО навчали перевіряти гальма, тиск у колесах, ланцюг і надійність кріплення керма, вчасно помічати несправності та виконувати нескладний ремонт.

Окрему увагу приділили шоломам. Без них дітей до старту не допускали.

«Під час занять у школах діти розповіли, що багато хто з них їздить без шоломів. Тому для участі у Super Rider він був обов’язковим. Хочеться, щоб діти сприймали шолом як звичну частину кожної поїздки», – додає Інна Галантюк.

Одинадцятирічний Ілля катається вже близько чотирьох років і майже не розлучається з велосипедом: їздить до школи, на гуртки та зустрічі з друзями. Перед поїздкою перевіряє гальма й колеса, одягає шолом, а для маршруту обирає велодоріжки.

«На дорогу дітям виїжджати не можна – це дозволено лише з 14 років. Треба користуватися велодоріжками, зупинятися перед переходом, злазити з велосипеда й переводити його через дорогу. Не можна їхати, не тримаючись за кермо, чіплятися за автомобілі чи перевозити пасажира на велосипеді, який для цього не обладнаний. А ще перед поїздкою важливо перевірити, чи працюють гальма, і обов’язково вдягнути шолом», – говорить Ілля.

Чотирирічна Меланія до свого велосипеда ставиться серйозно. Рожевий колір, наліпки Hello Kitty, дзеркальце на кермі та шолом із котячими вушками – усе обирала сама. А захотіла навчитися кататися, коли побачила дітей у дворі.

«Вона сказала: “Я теж хочу”. Так у нас з’явився велосипед. Без додаткових коліс Меланія катається вже близько чотирьох місяців. Для дитини це здоров’я, координація й воля до перемоги. А коли вона ще й знає правила користування велосипедом, батькам спокійніше», – розповідає мама дівчинки Інна.

Серед учасників була й родина із Запоріжжя, яка переїхала до Вінниці. Їхній трирічний син Данило швидко освоївся на місцевих велодоріжках, а семирічна Катерина вже впевнено почувається на велосипеді.

«Дітей потрібно навчати змалку, тому що від цього залежить їхня безпека. У Запоріжжі велодоріжок майже немає, тому поїздка часто перетворюється на справжній квест через велику кількість автомобілів. У Вінниці Данило легко адаптувався до велодоріжок. Для нашої спортивної родини важливо, щоб діти їздили там, де для них створені безпечні умови», – говорить Крістіна Ігнатенко.

Між заїздами діти долучалися до творчої майстерки, грали в настільні ігри та робили аквагрим. Ці активності для учасників підготувала Юлія Заремба з командою проєкту «ВінОК» громадської організації «ВільнОсвіта». Поруч працювали фотозони, аніматори та виступали юні артисти. Щоправда, програму кілька разів довелося перелаштовувати через сильну зливу, та всі заплановані дистанції вдалося провести.

«Для нас кожен учасник цього дня – переможець, адже кожна дитина подолала власну дистанцію й дійшла до фінішу», – підсумувала Інна Галантюк.

Партнери заходу вручили нагороди переможцям та призерам, а також підготували приємні подарунки та сюрпризи для всіх учасників.

Після останнього заїзду парк ще довго вирував емоціями. Діти розглядали медалі, фотографувалися з велосипедами, ділилися враженнями й уже питали батьків, коли ж відбудеться наступний Super Rider.

Читайте також:

Наслідки негоди на Вінниччині: повалені дерева, підтоплений будинок і десятки викликів ДСНС

Розтрощені авто і загиблий водій: на Вінниччині трапилися дві моторошні ДТП