Суспільне зібрало з відкритих джерел інформацію про військовослужбовців: де вони служили, коли з ними зник зв’язок та що було відомо про них до звільнення з російської неволі, передає ЦВД.
Святослав Дорош
Святослав Дорош — військовослужбовець із Вінниці, який народився 11 січня 1975 року. Служив у 154 окремій механізованій бригаді Збройних сил України, як командир взводу технічного обслуговування танкового батальйону.
Захисник зник безвісти 21 вересня 2025 року поблизу села Тернове Великомихайлівської сільської громади Синельниківського району Дніпропетровської області.
Віктор Бережний
Віктор Бережний народився 30 жовтня 1992 року, чоловік родом із Погребища Погребищенської міської громади Вінницького району. Військовослужбовець зник безвісти 14 грудня 2023 року у селі Терни Лиманської міської громади Краматорського району Донецької області.
Андрій Ковбасюк
Андрій Ковбасюк, 1981 року народження, — житель Жмеринки. Військовослужбовець зник безвісти 20 листопада 2025 року.
Олексій Сабащук
Олексій Сабащук — старший лейтенант, командир взводу 36 окремої бригади морської піхоти. Захищати Україну пішов добровольцем, згодом закінчив військовий виш, а у 2019 році підписав контракт із ЗСУ.
Востаннє дружина Наталя говорила з Олексієм телефоном 1 квітня 2022 року. 4 квітня він написав їй, що з ним усе добре та що кохає її. Після цього зв’язок із військовим обірвався. Згодом Наталя знайшла ім’я чоловіка у російських списках полонених.
Олексій Сабащук потрапив у російський полон під час боїв за Маріуполь. Про обставини його полону дружині розповіла військовослужбовиця з його підрозділу, яку влітку 2022 року звільнили з полону. За її словами, бійці йшли на прорив, щоб об’єднатися з військовими «Азову». Олексій був тяжко поранений. 12 квітня 2022 року вона бачила його вже в російському полоні, після чого військовополонених розділили.
На Олексія вдома чекають дружина Наталя, донька Мілана, батьки та друзі. У 2022 році Наталя розповідала Суспільному, що продовжує щодня писати чоловікові повідомлення та знімає для нього, як росте їхня донька. На річницю подружнього життя вона зробила татуювання з останньої записки Олексія зі словами «Я тебе кохаю».
Микола Кобаліс
Микола Кобаліс народився 13 травня 1992 року, родом із села Джугастра Городківської сільської громади Тульчинського району Вінницької області.
Військовослужбовець мав звання матроса, служив гранатометником десантно-штурмової роти військової частини А1965 — 501 окремого батальйону морської піхоти.
Зник безвісти в районі населеного пункту Яблунівка Донецької області. Востаннє він виходив на зв’язок 21 червня 2025 року.
