23 жовтня Вінниця проводжає у вічність воїна Андрія Жуковського (позивний «Монах»). У лавах 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони пройшов шлях від солдата до молодшого лейтенанта та обійняв посаду командира зенітно-кулеметного взводу. За його плечима – оборона Києва та найгарячіші точки Донеччини. За мужність та відданість справі офіцер отримав чимало високих нагород, зокрема «Золотий хрест», «Хрест пошани», нагрудний знак «За сумлінну службу», а також медалі «За поранення» та «Незламним героям російсько-української війни». Свій останній бій воїн прийняв 19 липня 2026 року поблизу міста Лиман Краматорського району. Герою назавжди залишився 51 рік.
Про це інформує ЦВД, посилаючись на Вінницьку міську раду.
«Він бився наче лев і не збирався віддавати ворогу ні крихти нашої землі. Прагнув захистити людей від жахіть війни та повторення Бучі», – діляться спогадами рідні полеглого воїна. У своєму останньому бою Андрій здійснив справжній подвиг. Прикриваючи відхід підрозділу, він вистріляв увесь боєкомплект і ціною власного життя врятував побратимів. З тієї позиції не повернувся лише він…
Андрій Володимирович Жуковський народився 27 січня 1975 року в сім’ї кадрового військового. Невдовзі батька перевели по службі до Вінниці, де й минуло дитинство та юність Андрія. Тут він закінчив загальноосвітню школу №33 та вступив до навчального закладу, прагнучи стати рятувальником, однак через життєві обставини був змушений залишити навчання. Тривалий час чоловік працював за кордоном, а після повернення на Батьківщину став співзасновником СТО, де й трудився до початку повномасштабного російського вторгнення. Андрій був не лише майстром своєї справи, а й люблячим і турботливим батьком двох донечок.
«Ми завжди відчували його міцне плече, він підтримував і надихав нас, вмів підбадьорити у важку хвилину. Мав веселу вдачу, любив жартувати, – розповідає донька полеглого воїна Юлія. – Його хист рятівника найяскравіше проявився під час війни. Батько знайшов у службі своє справжнє покликання. Він повсякчас опікувався побратимами. Його поважали і як командира, і як людину з великим серцем. Тато дуже хотів продовжувати службу й після завершення війни».
- Церемонія прощання з Андрієм Жуковським розпочнеться о 12:00 за адресою: вул. Генерала Арабея, 1 (VIP-зала міської ритуальної служби).
- Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
