Руслані Дучаловій лише 23 роки, але вже шість із них служить у лавах ЗСУ. Дівчина родом із села Довжок Могилів-Подільського району Вінницької області.

Її історію розповіли у 100 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ ЗСУ, пише ЦВД.

Після закінчення школи у 2020 році перед 17-річною Русланою постало питання вибору майбутньої професії.

«Обирала між навчанням у педагогічному університеті та Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Віддала перевагу таки військовому вишу.

Було важко, особливо спочатку. Не страшно, бо я не з лякливих, а саме важко. Ще вчора ти сиділа за шкільною партою, а сьогодні вже курсантка військової академії…», – ділиться Руслана.

В академії однокурсники з Інституту морально-психологічного забезпечення дали їй прізвисько «Мулан» на честь героїні відомого мультфільму.

«Вочевидь, звернули увагу не лише на східні риси у зовнішності, а і на мій часом доволі войовничий характер», – усміхається Руслана.

«Мулан» була старанною і наполегливою курсанткою, сумлінно опрацьовувала матеріал на лекціях. Найбільше їй подобалися стрільби.

«Дуже люблю стріляти! Коли ми виїжджали на полігон, я тільки і чекала тих стрільб. Зі стрілецької зброї найбільшою моєю любов’ю була СВД – особливо, нічні стрільби з цієї снайперської гвинтівки. Також подобалося стріляти з різної бронетехніки – танка, БМП, БТР…», – пригадує дівчина.

У червні 2024 року після випуску з академії та вручення лейтенантських погонів Руслана Дучалова за розподілом потрапила до 100 омбр, де служить уже майже два роки на посаді офіцера відділення психологічної підтримки персоналу.

Згодом контракт із бригадою підписав і 19-річний брат Руслани – Максим, а раніше, у 2021 році, за прикладом доньки до лав ЗСУ став батько, Сергій Анатолійович.

«Виросла я на Вінниччині – в центральному регіоні України. Навчалася на заході нашої держави – у Львові. А служити довелося на сході – на споконвіку українській Донеччині.

До речі, раніше на сході України мені ніколи не доводилося бувати. Але за майже два роки служби тут я просто закохалася у цей прекрасний край – у цих людей і ці неймовірні краєвиди! І коли хтось наважується пропонувати нам «віддати» комусь цей регіон, моєму обуренню немає меж! Так і хочеться вигукнути: «Дідька лисого вони одержать, а не нашу Донеччину!», – каже «Мулан».

Хоча спершу на Сході було таки лячно через постійні обстріли. Особливо незвично засинати під звуки канонад. Допомагала бабусина порада: щовечора молитися і не думати про погане…

Вдома на Руслану з нетерпінням чекають бабуся Тетяна Миколаївна, дідусь Анатолій Михайлович, молодший брат-п’ятикласник Михайло та мама Світлана Борисівна.

Читайте також:

Втікав від мобілізації: Українець перелетів до Румунії легкомоторним літаком

У квартирі вінничанина знайшли гранату та боєприпаси

Український банк заблокував рахунок клієнтці через “немиту голову”

У Вінниці на Вишенському озері з-під криги дістали тіло жінки