В Харківській області подружжя військових 60-ї окремої механізованої бригади Айс та Хомочка провели церемонію скріплення роду – військове вінчання у супроводі хорунжого.
Про особливість церемонії та її значення пара розповіла Суспільне Харків, передає ЦВД.
Традицію скріплення роду започаткували у Третьому армійському корпусі як традиційні клятви для військових. Айс розповів, що у війську вже протягом десяти років, а з коханою Хомочкою, яка була волонтеркою, познайомився на ротації.
«Ми познайомились наприкінці 2023 року, коли я на той час служив у Третій окремій штурмовій бригаді і ми вийшли на відновлення у Черкаську область, Іра там проживала, вона на той час була волонтером, підтримувала Третю штурмову. Так ми познайомились і далі — разом. Ми захотіли обвінчатися у бригаді, бо хорунжі — вони проповідують ідеологію. Це для нас ті люди, які надихають нас, дають нам мотивацію працювати далі, вести людей до бою», — розповів захисник.
Хомочка була волонтеркою з 2014 року. Окрім цього 15 років вона працювала перукаркою. Після початку великої війни жінка хотіла долучитися до війська.
«Коли почалася повномасштабка, я пішла до військкомату, але мені сказали: «У тебе маленька дитина, чоловіків вистачає, йди звідси». Я зателефонувала хлопцям зі штабу допомоги, і ми почали працювати. Я займалася пораненими в лікарнях. Ми стригли хлопців у лікарнях, допомагали, співпрацювали з патронатною службою. Коли бригада розрослася в корпус, мені запропонували прийти на посаду медичного куратора саме в патронатну службу. Я подзвонила Романові, сказала, що пропонують іти у військо. Він сказав: «Ну що ж, іди», — поділилася військовослужбовиця.
Айс і Хомочка одружилися рік тому, проте зараз вони вирішили повінчатися як військові. Церемонію проводили хорунжі бригади, а поруч були командири і побратими.
«Одружуватися юридично можна на емоціях. А такі речі, як обітниці, клятви, вінчання — це дуже відповідальний крок. Ми так собі планували, що не менше ніж за рік ми готові це зробити, якщо ми все-таки готові жити разом, готові терпіти один одного, бо десь ти прогинаєшся, десь — терпиш, десь домовляєшся й часто ж сім’ї на цьому й ламаються, а тим паче, що так склалося, що ми певний час були на відстані, бо я не дуже давно служу, а він служить понад десять років. Ми пройшли, ми подумали, ми вирішили», — зазначила Хомочка.
На запитання, хто в їхній родині головний командир, подружжя відповідає: «По черзі, на цу-є-фа. Хто програв, той і підлеглий сьогодні».
Хорунжий батальйону 60-ї окремої механізованої бригади Томат, який проводив церемонію скріплення роду, говорить: «В традиціях козацтва, в традиціях нашого корпусу і нашої бригади ми провели клятву. Відчувається, що зробили щось гарне для України, для української нації. Ми скріпили клятвою у такому колі, де клятву порушити дуже важко».
Після події Айс та Хомочка одразу повернулися на службу, адже їхня бригада боронить Харківську та Донецьку області.
