«Ми часто говоримо про Героїв, але не завжди маємо нагоду подивитися їм в очі. Олександр, людина, яка пройшла війну, важке поранення, ампутацію, але не зупинилась. Він довів, що “немає нічого неможливого”. Активно займається спортом, туризмом. Це приклад не лише мужності, а й великої внутрішньої гідності. Історія Олександра та його побратимів – нагадування всім, хто зараз проходить реабілітацію: нове життя починається з віри у власні сили», – каже заступниця міського голови.

Вона додала, що саме тому важливо створювати простори, де ветерани можуть ділитися своїм досвідом, а громада і надалі буде підтримувати їх, слухати і розуміти.

Олександр Міхов служив у спецпідрозділі «Омега» з 2018 року. Після початку повномасштабного вторгнення продовжив службу. У травні 2023 року під час виконання бойового завдання він зазнав важкого поранення. Далі – місяці лікування, операцій, протезування і болісної реабілітації. Але він не залишився у межах травми. Знайшов нову мету – спорт, і вже за кілька місяців поїхав на чемпіонат світу з пара-джиу-джитсу в Абу-Дабі, де здобув друге місце. А згодом розпочав підготовку до сходження на Кіліманджаро.

«Я хотів довести собі, побратимам, родині, що можу більше, ніж здається, – каже Олександр. – Ми готувалися разом, кожен ішов через свій біль, але ніхто не здався. На вершині я зрозумів: це не просто гора. Це символ того, що життя можна підняти заново, якщо не зупинятися». Стрічка «Друге дихання» – про крихкі, але справжні моменти людяності, коли після втрати знову з’являється бажання жити.

«Для нас важливо, щоб такі історії звучали, – говорить директорка департаменту соціальної політики Вінницької міської ради Валентина Войткова. – Ми працюємо з ветеранами щодня: бачимо, як непросто подолати біль, прийняти зміни, повірити у себе. У Вінниці діють програми реабілітації, психологічної підтримки, соціальних послуг, і ми робимо все, щоб кожен, хто повернувся з війни, мав опору. Дякуємо нашим партнерам – адміністрації кінотеатру “Сінема Сіті”, а також усім, хто долучився до організації. Щира подяка Олександру Міхову та його дружині».

Коли на екрані з’явилися фінальні кадри з вершини – в залі панувала тиша. Не тому, що не було слів, а тому, що кожен відчув щось особисте.

«Ветерани, які досягають нових вершин: у спорті, у реабілітації, у житті – надихають кожного з нас. Вони показують, що сила людини не в обставинах, а в її волі. Їхні приклади доводять: працюючи над собою, ми творимо спільноту, де панує людяність, взаємопідтримка і гідність», – зазначив заступник директора – начальник управління ветеранської політики, ветеран Армен Гарибян.

Ольга Міхова, дружина Героя, зізнається: кожного разу, коли дивиться фільм, проживає все заново – тривогу, очікування, гордість.

«Саша дуже готувався. Бігав, їздив на велосипеді, тренувався кілька разів на тиждень, навіть мене брав із собою на підйоми. Було важко, але я підтримувала, бо бачила, як він цього хоче. Спочатку я була проти цієї подорожі – страшно було за нього. Але він пояснив, що це важливо, і я повірила. Коли дивлюсь фільм, ніби все переживаю знову. Гордість і сльози одночасно. Саша – приклад не лише для ветеранів. Для кожного з нас. Бо якщо він зміг пройти через усе це і залишитися таким світлим і сильним, значить, ніхто не має права здаватися», – каже Ольга.

Для ветеранів – це був перегляд про себе. Для родин – про любов і віру. Для громади – про відповідальність не забувати й підтримувати.

«Головне, не сидіти вдома, не опускати рук, – каже Олександр. – Знайдіть те, що дає вам сили: спорт, подорож, спілкування. Гори не обов’язкові. Важливо просто рухатись. Це і є ваше друге дихання».

У Вінниці крок за кроком формується коло людей, які підтримують одне одного, тих, хто розуміє, що після фронту потрібно не просто повернутись додому, а й знову навчитися жити. Такі зустрічі допомагають знайти себе, відчути поруч плече і зробити свій крок до нового, мирного життя, до свого другого дихання.

Читайте також:

«Розумний город»: як вінницькі школярі вирощують мікрозелень

Генератори, буржуйки та павербанки: як вінничани готуються до зими без світла