На території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника зафіксували рідкісне явище – там з’явилося ціле стадо благородних оленів. Наразі відомо, що воно налічує рекордні 23 особини.

Це підтвердили під час щорічних маршрутних обліків копитних тварин. Цікаво, що порахувати тварин вдалося у незвичний спосіб – за допомогою залишених екскрементів, пише 24 канал.

Оскільки копитні залишають фекалії до 20 разів на добу, це дозволяє точно визначити не лише кількість тварин, а й маршрути їхнього пересування.

Окрім того, вчені застосовують методи візуального спостереження. Найчастіше тварин помічають із транспортного засобу – побачивши машину, олені зупиняються, насторожено спостерігають, а потім зникають у заростях.

Іноді для спостереження за копитними доводиться маскуватися в природному середовищі.

Аналіз зібраних даних також засвідчив, що в заповіднику зросло навантаження на пасовища.

Як наслідок — зменшення запасів сухої трав’яної маси, що, своєю чергою, позитивно впливає на біорізноманіття та знижує ризики виникнення масштабних пожеж.

Раніше працівники заповідника вже відзначили збільшення чисельності червонокнижних коней Пржевальського та благородного оленя. Саме останній вид продемонстрував рекордне зростання – виявлене стадо з 23 особин є найбільшим за весь час спостережень у заповіднику.

«Загалом, результати весняних обліків та спостережень свідчать про позитивну динаміку: чисельність окремих видів зростає, ареали розширюються, а пасовища активно використовуються», – підсумували у Чорнобильському заповіднику.

Тварини у Чорнобильському заповіднику: що про це відомо

Після аварії на ЧАЕС у 1986 році майже вся територія в радіусі 30 км була евакуйована. Але природа не залишилася пустою. За понад 30 років у зоні оновилися популяції вовків, рисей, лисиць, кабанів, оленів, козуль. Птахи, зокрема орли, сови, чорні лелеки, гніздяться у великій кількості.

А як щодо радіації

Відомо, що радіаційне тло в зоні – неоднорідне. Є «гарячі точки», де рівень значно перевищує норму. Але є й місця, де рівень радіації вже близький до природного фону. У більшості тварин немає зовнішніх ознак мутацій.

Але на клітинному рівні вчені фіксують деякі генетичні зміни (наприклад, зниження імунітету або підвищена мутаційна активність).