Вінниця сьогодні проводить в останню путь 26-річного захисника України Владислава Чернова. Уродженець Донеччини зустрів початок повномасштабної війни, проходячи строкову службу у Збройних Силах України. Після її завершення він вирішив і надалі боронити країну та добровільно продовжив військову службу.
Спочатку Владислав служив у ремонтній роті 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, де відповідав за справність бойової техніки. Згодом перейшов до піхотного підрозділу, аби захищати українські позиції безпосередньо на передовій.
Пізніше воїн опанував керування важким ударним безпілотником «Вампір» і став зовнішнім пілотом БпЛА. Під позивним «ППО» він виконував бойові завдання на східному напрямку фронту, завдаючи ударів по ворогу.
Життя Владислава Чернова обірвалося 13 жовтня 2026 року поблизу села Кутузівка на Харківщині. Захисник загинув під час зіткнення з російською диверсійно-розвідувальною групою. Йому назавжди залишилося 26 років.
Владислав Олексійович Чернов народився 9 грудня 1999 року в Торецьку Донецької області. Згодом разом із мамою та молодшим братом він переїхав до Слов’янська. Саме тут відбулося становлення хлопця як перспективного боксера та кікбоксера: Владислав успішно виступав на численних обласних змаганнях, де регулярно виборював призові місця. Захоплення спортом визначило і вибір майбутнього фаху.
Після школи Владислав здобув вищу освіту в Донбаському державному педагогічному університеті за спеціальністю «Фізична культура і спорт». Рідні згадують, що спорт був його справжньою стихією. Проте невдовзі він обрав інший шлях – військову службу, яка стала справою його життя. Владислав рішуче став на захист рідної землі від ворога, який безжально позбавив його родину домівки й змусив шукати прихистку в інших регіонах України. Новий дім його сім’я знайшла у Вінниці – місті, яке тепер стане й місцем вічного спокою для самого Героя.
«У пам’яті побратимів Владислав назавжди залишиться щирим і глибоко вмотивованим воїном: працьовитим, безвідмовним, відповідальним і рішучим, – ділиться мати полеглого Героя Наталія. – Для мене та свого молодшого брата він був стрижнем, найближчим і найріднішим. Зростаючи без батька, Влад добре знав, як це – жити без чоловічої підтримки, тому повсякчас прагнув бути для нас опорою та надійним захисником. Він мав багато друзів, які поділяли його цінності здорового способу життя та міцного духу… Разом із коханою дівчиною вони вже збиралися стати на весільний рушник. Обіцяв обговорити деталі під час наступної відпустки. Не судилося…»
Церемонія прощання з Владиславом Черновим розпочнеться о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
