У селі Криштопівка на Вінниччині родина Гончарів готується до нового сезону збору груш. Цьогоріч плоди достигають дещо пізніше через холодну весну — залежно від сорту затримка становить близько 10 днів, а деякі груші можуть дозріти майже на два тижні пізніше, ніж зазвичай. Водночас кількість плодів господарів тішить — урожай очікують більший, ніж минулого року.
Про це розповідає Суспільне Вінниця, як передає ЦВД.
Грушевий сад родини займає близько 1,5 гектара. Тут вирощують кілька сортів, які достигають у різний час. Першими планують збирати груші сорту «Талгарська красуня».
За словами Сергія Гончара, плоди цього сорту зазвичай достигають насамперед на верхівках дерев та по краях крони. У центральній частині та нижче груші залишаються недостиглими довше.
«Талгарська красуня» належить до осінніх сортів. Господарі відзначають її соковитість та хорошу врожайність. Про готовність плода до збору можна судити за його розміром і кольором.
Цього року гілки дерев уже схиляються під вагою врожаю. Тому частину груш родина планує збирати поступово, щоб зменшити навантаження на дерева та не допустити пошкодження гілок, особливо під час сильного вітру.
Особливість вирощування груш полягає і в тому, що їх не обов’язково чекати повністю стиглими на дереві. Зібрані плоди господарі складають у ящики, де вони продовжують достигати.
За словами Віталія Гончара, після збору груші можуть дозрівати ще близько тижня.
«У нас груша висаджена — “Рік і Ноябрська”, і далі “Талгарська красуня”. По врожайності “Талгарської красуні” очікуємо із 70 соток 20 тонн, не більше», — розповів Віталій Гончар.
Сад родини вже близько 15 років. Для Гончарів це не просто спосіб заробітку, а справа, яка стала сімейною традицією. Вирощуванням груш свого часу займався батько дружини Віталія.
Усі основні роботи в саду родина виконує самостійно. Господарі доглядають за деревами, косять траву, поливають насадження, контролюють їхній стан, а після збору врожаю займаються сортуванням і пакуванням плодів.
Нині сім’я справляється власними силами. Однак у майбутньому, коли діти підростуть і обсяги роботи збільшаться, Гончарі не виключають можливості залучати сезонних працівників.
«Це родинна справа, працюємо самі. Але коли з’явилися маленькі дітки, то, можливо, будемо наймати працівників на збір. А пакуванням будемо займатися ми», — розповіла Вікторія Гончар.
Зібраний урожай родина продає за межами області — продукцію реалізують на гуртових ринках Київщини та Одещини.
Сезон збору груш лише набирає обертів, тому якою буде остаточна ціна на продукцію цього року, господарі поки не прогнозують.
Попри пізніше достигання, у родини є привід для оптимізму. Холодна весна не завадила формуванню плодів, а навпаки — цьогоріч Гончарі очікують отримати з саду більше груш, ніж торік.
Для невеликого родинного господарства це не просто черговий урожай. За кожним ящиком груш — роки роботи, щоденний догляд за садом і традиція, яку сім’я планує передати наступному поколінню.
Фото – Суспільне Вінниця
