У спецпроєкті «На межі», створеному спільно з журналом Playboy Ukraine, 3-й прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса презентував історію прикордонника-протитанкіста Андрія Кирильчука з Вінниччини.

Військовий розповів про службу у Луганському прикордонному загоні, свою роль як навідника ПТРК «Корсар» та участь у бойових завданнях, зокрема враження ворожої техніки під час штурмів. Він також поділився враженнями від небезпечних ситуацій на фронті та висловив віру в перемогу України.

До спецпроєкту «На межі» увійшли 14 історій військовослужбовців, прикордонників бригади «Помста». Публікувалися світлини та історії наших Героїв на сторінках журналу Playboy. Спецпроєкт створили у співпраці журналістів видання Playboy Ukraine та пресслужби Луганського прикордонного загону. Про це пише “20 хвилин”.

29-річний військовослужбовець Андрій Кирильчук родом з села Уланів Вінницької області. Воїн має позивний «Журналіст», так як до служби в армії встиг попрацювати журналістом. За період служби солдат отримав нагрудні знаки «Відмінний прикордонник» і «За мужність в охороні державного кордону».

— До служби в армії я встиг попрацювати журналістом у газеті, оператором фальцювальних машин на поліграфічному підприємстві. Друкували для всієї країни рахунки за комуналку. Потім вирішив змінити щось у житті, почав навчатися програмування, але успіху не мав. Закінчив курси тестувальника програмного забезпечення. Надійшла пропозиція від однієї з крутих українських ігрових студій. Але за день до підписання робочого контракту отримав повістку й пішов у військкомат, — розповідає військовий.

Прикордонник розповів, що 1 липня 2023 року його взяли в Луганський прикордонний загін.

— Навчався у Великій Британії. Згодом розподілили в протитанкову заставу. Нині я навідник ПТРК «Корсар», командир розрахунку. Основне завдання — тримати позицію та відпрацьовувати по ворожій техніці. У випадку штурму вибігти та сказати російській «коробочці»: «Ні, ти не будеш топтати українську землю!». Це певним чином полювання. Заходиш на позицію, максимально маскуєшся, а, щойно показується ворог, треба вибігти, вистрілити й влучно поцілити, — каже Андрій.

«Найбільше запам’яталася ситуація, що сталася десь у червні, коли ми зайшли на нові позиції та почався штурм. У нас за добу до цього «затрьохсотило» побратима, тож, коли пішла техніка, сказали відпрацьовувати вдвох. А за штатом в розрахунку має бути три особи. Це складніше, ніж зазвичай, але ми впоралися! Вибігли під цілим роєм дронів, причому не було зрозуміло, чиї вони: наші чи росіян. Вразили ворожу техніку й відійшли на запасну позицію з усіма речами та озброєнням, яке тягнули скільки було сил», — ділиться Андрій.

Розповів воїн і про те, як він з побратимами майже зловили російського розвідника.