Сьогодні, 31 серпня, Вінниця у глибокій скорботі проводжає в останню путь Захисника Руслана Токаренка, який віддав за свободу Батьківщини своє життя. Він не був кадровим військовим, але на початку повномасштабного вторгнення не зміг стояти осторонь і пішов боронити Україну. Про це повідомляє Вінницька міська рада, як передає ЦВД.
Руслан мобілізувався до лав ЗСУ у березні 2022 року. Спочатку із позивним «Токар» воював у лавах 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Попри важке поранення, отримане через два з половиною роки служби, він знову повернувся на фронт — уже до складу 65-ї окремої механізованої бригади. Пройшовши шлях від солдата до сержанта та посади командира відділення, захисник брав участь у запеклих боях, зокрема під Бахмутом, Соледаром та Вугледаром. За мужність та героїзм був відзначений відомчими нагородами «Козацький хрест — За бойові заслуги» та «Хрест 54 ОМБР». Свій останній бій сержант Руслан Токаренко прийняв 26 серпня 2026 року поблизу міста Вільнянськ Запорізької області. Герою назавжди залишилося 35 років.
«Руслан уособлював найкращі риси громадянина та патріота. Він пішов на війну за покликом серця, щоб захистити всіх нас, свою родину, маленького сина. Казав: „Якщо зараз не спинити ворога, то завтра він прийде до наших дверей“, — розповідає дружина полеглого воїна Тетяна. — Своє становлення як бійця чоловік пройшов у 54 ОМБР під командуванням Кирила Вереса і цим досвідом безмежно пишався. На передовій Руслана знали як відважного та професійного воїна, який для порятунку життів побратимів був готовий на все: першим ішов під кулі, евакуйовував поранених, прикриваючи власною спиною…»
Токаренко Руслан Миколайович народився 28 грудня 1990 року в селі Олександрівка Тульчинського району. Його шкільні роки розпочалися у місцевій дев’ятирічці, а після переїзду родини до Шпикова він успішно здобув повну середню освіту. Юнак мав великий потяг до знань, тому опанував кілька спеціальностей: навчався у Вінницькому ПТУ №11, із відзнакою закінчив Крижопільський професійний будівельний ліцей, а також Немирівський фаховий коледж будівництва, економіки та дизайну. Попри будівельний фах, справжнім покликанням Руслана стала дорога. Свій трудовий шлях він розпочав у Вінниці, працюючи у логістичній сфері аптечної мережі «Конекс». Незадовго до повномасштабного російського вторгнення чоловік здійснив заповітну мрію про далекобійні перевезення та придбав власну фуру. Разом із дружиною та маленьким сином він проживав у Вінниці.
«Руслан був найстаршою дитиною у сім’ї, де мав двох братів і двох сестер. Він змалку звик допомагати батькам, розраховувати на власні сили й досягати поставлених цілей, – ділиться дружина Героя. – Чоловік мріяв про завершення війни та майбутнє поповнення в нашій родині, бо просто не уявляв свого життя без дитячого сміху…»
- Церемонія прощання з Русланом Токаренком розпочнеться об 11:00 у селищі Шпиків та продовжиться о 13:00 у Вінниці за адресою: вул. Академіка Янгеля, 4 («Реквієм Хол»).
- Чин поховання воїна відбудеться о 15:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
