Олег Лялюк із позивним «Алекс» став на захист України у 2023 році. Спочатку військовослужбовець опанував фах гранатометника, а згодом продовжив службу як піхотинець у складі 112-ї окремої бригади територіальної оборони.
Захисник воював на Донецькому напрямку, брав участь у боях під Авдіївкою та Часовим Яром. 16 лютого 2025 року поблизу села Ступочки Краматорського району Олег Лялюк отримав тяжке поранення.
Після цього на нього чекали тривале лікування та відновлення. Однак, попри зусилля медиків і боротьбу за життя, 2 жовтня 2026 року серце воїна зупинилося.
Олегу Лялюку було 45 років.
За мужність у боях Олег Лялюк був нагороджений медаллю Київського міського голови «Честь. Слава. Держава», а також медаллю «За поранення» – символом жертовності та відваги у боротьбі за Україну.
Олег Іванович Лялюк народився 12 травня 1981 року у Вінниці. У рідному місті він закінчив загальноосвітню середню школу № 18 та Вище професійне училище № 7, де опанував спеціальність столяра. Робота з деревом стала його справжнім покликанням, якому він залишався вірним протягом усього цивільного життя. Для своєї родини Олег Іванович був опорою: турботливим татком для сина та донечки, міцним плечем для батьків і сестри, а також люблячим дядьком для своєї єдиної племінниці.
«Олег був надзвичайно добрим, щедрим і щирим, – згадують рідні. – Близькі, колеги та друзі знали його і як майстра на всі руки, який виготовляв чудові меблі – переважно за власним дизайном, адже мав непересічний смак і неабиякі творчі здібності. Він любив малювати й поза роботою. З-під його пензля найчастіше оживали обличчя відомих поетів і музикантів. Олег любив життя в усіх його барвах, привносячи у нього щось своє – те, що змушує серце радіти, те, що не вмирає…»
Церемонія прощання з Олегом Лялюком розпочнеться о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
