В автошколі Вінницького вищого професійного училища Департаменту поліції охорони триває навчання ветеранів війни. Серед слухачів – ветеран Костянтин Лучковський, чия історія є прикладом незламності, відповідальності та прагнення до відновлення.
Про це написали у Міністерстві внутрішніх справ України, як передає ЦВД.
До початку повномасштабного вторгнення Костянтин займався підприємницькою діяльністю – мав власну столярну майстерню. Він створював вироби з дерева, реалізовував індивідуальні проєкти та забезпечував роботою інших майстрів. У планах було розширення бізнесу: запуск повноцінного меблевого виробництва, формування команди та розвиток власного бренду.
Із початком війни Костянтин ухвалив рішення стати на захист держави. Попри відсутність попереднього військового досвіду, він приєднався до десантно-штурмових військ, згодом проходив службу у піхоті, а також здобув фах сапера під час навчання в Кам’янець-Подільському.
Служба проходила в складних умовах. Постійна небезпека, інтенсивні бойові дії та щоденна боротьба за життя стали частиною реальності. Попри можливість змінити напрям служби, він залишався там, де був найбільш потрібен. За словами Костянтина, найбільшою цінністю на фронті було зберегти життя – своє та побратимів.
У лютому 2025 року під час виконання бойових завдань у Харківській області він зазнав тяжких поранень. Унаслідок контузій було паралізовано праву сторону тіла. Костянтин переніс складні операції і наразі проходить тривалу реабілітацію. Попереду – ще один етап лікування.
Важливу роль у відновленні відіграє підтримка родини – дружини та дітей, а також внутрішня мотивація не здаватися та рухатися вперед.
Нині Костянтин проходить навчання в автошколі, де здобуває нові навички та будує плани на майбутнє.
«Я дуже задоволений навчанням. Матеріал подають зрозуміло, і вже з першого заняття я зрозумів, що зробив правильний вибір. Раджу всім, хто має фізичні обмеження, не боятись і приходити навчатися», – зазначає він.
Отримання водійського посвідчення Костянтин розглядає як важливий крок до повернення в активне життя та відновлення власної справи. Він планує знову розвивати виробництво разом із побратимами, які готові долучитися до роботи.
«Я буду головою, а вони – моїми руками», – говорить Костянтин.
У майбутньому він бачить себе в організації виробничих процесів, передачі досвіду та забезпеченні логістики.
Історія Костянтина Лучковського – це приклад стійкості, взаємної підтримки та прагнення до розвитку навіть у найскладніших умовах. Це історія про можливості, які відкриваються завдяки силі духу та вірі в майбутнє.
