Міжнародна група дослідників заявила про стрімке поширення так званої “системної cooling poverty” – явища, коли люди не мають доступу до безпечних способів захисту від екстремальної спеки. Про це пише Phys, інформує ЦВД.

Чому спека вбиває одних людей частіше за інших?

Дослідження опублікували автори з університетів та наукових центрів у матеріалі для The Conversation. Вчені проаналізували ситуацію у 28 країнах, переважно тих, що розвиваються.

За оцінками дослідників, із 3 мільярдів людей, які потрапили до вибірки, майже 600 мільйонів уже живуть в умовах “важкої системної cooling poverty”. Найгірша ситуація спостерігається у Південній Азії та країнах Африки на південь від Сахари. Автори наголошують: проблема полягає не лише у високій температурі, а й у нерівному доступі до охолодження, води, зелених зон, якісного житла та медичних послуг.

Бідні райони перетворюються на “теплові пастки”

Одним із прикладів дослідники назвали фавели Rio de Janeiro у Бразилії.

Поки туристи відпочивають на пляжі Іпанема біля океану, жителі бідних районів на пагорбах живуть у зовсім інших умовах – у будинках із металевими дахами, без дерев, парків та нормальної транспортної інфраструктури.

Бетон і асфальт накопичують тепло вдень та продовжують випромінювати його навіть після заходу сонця. У багатьох районах людям просто нікуди сховатися від спеки.

Схожі проблеми фіксують і в інших регіонах світу. Минулого літа:

  • в Іспанії температура сягнула 46 градусів Цельсія;
  • у Португалії зафіксували 46,6 градуса Цельсія;
  • Франція пережила другий найспекотніший червень із 1900 року;
  • у США понад 150 мільйонів людей отримали попередження про екстремальну спеку.

Втім, навіть у країнах із подібним кліматом наслідки можуть суттєво відрізнятися. Наприклад, Бангладеш та Індонезія обидві потерпають від небезпечної вологої спеки, але Індонезія має кращу інфраструктуру та систему охорони здоров’я, тому рівень “cooling poverty” там нижчий.

Чому кондиціонери не вирішують проблему?

Дослідники окремо наголошують: зводити боротьбу зі спекою лише до кондиціонерів – помилка.

По-перше, доступ до кондиціонерів у світі дуже нерівномірний. Для мільярдів людей це занадто дорога технологія. По-друге, кондиціонери значно збільшують споживання електроенергії. У середньому витрати домогосподарств на електрику через охолодження зростають більш ніж на третину.

Як говориться в дослідженні журнала Nature, це створює додаткове навантаження на енергосистеми під час пікової спеки та водночас прискорює кліматичні зміни через збільшення викидів.

Крім того, виробництво та утилізація кондиціонерів також мають екологічні наслідки через використання небезпечних матеріалів.

Автори дослідження підкреслюють, що набагато важливішими є:

  • якість житла;
  • вентиляція;
  • наявність дерев і тіні;
  • доступ до питної води;
  • безпечні громадські простори;
  • захист працівників під час спеки;
  • ефективність медичних служб.

Спека по-різному впливає на різні групи людей

У межах проєкту дослідники з 2020 року опитували жителів бідних районів Ріо-де-Жанейро. Частина учасників вела спеціальні “щоденники спеки”, записуючи власний досвід, фотографії та голосові повідомлення.

Опитування показало, що спека особливо сильно б’є по найбільш вразливих групах населення. Наприклад, люди з інвалідністю не завжди можуть використовувати навіть базові способи охолодження. “Я б хотів приймати чотири холодні душі на день, але через мій стан це логістично складно”, – розповів один із мешканців.

Через це його рахунки за електроенергію влітку зростають утричі через постійне використання кондиціонера.

Окремо дослідники звернули увагу на проблеми трансгендерних жінок. Через дискримінацію вони часто не можуть безпечно користуватися громадськими просторами, де інші люди рятуються від спеки – парками, площами чи магазинами. Також багато хто змушений менше пити воду через страх переслідувань у громадських туалетах.

Вчені закликають до “теплової справедливості”. Автори дослідження використовують поняття “thermal justice” – “теплова справедливість”. Йдеться не лише про зниження температури у містах, а й про справедливий розподіл ресурсів та захист найбільш вразливих груп населення.

Дослідники наголошують, що саме мешканці найбільш постраждалих районів повинні брати участь у створенні таких рішень, оскільки саме вони щодня стикаються з реальними наслідками екстремальної спеки.