27 жовтня в Україні відзначають День української писемності та мови. Це свято нагадує про багатовікову історію українського слова, розвиток писемності та людей, які зберігали й розвивали мовну спадщину.
Дату пов’язують із вшануванням пам’яті Нестора Літописця — ченця Києво-Печерського монастиря, якого традиційно вважають одним з авторів «Повісті врем’яних літ». Як розвивалася писемність на українських землях, звідки походить кирилиця та які давні пам’ятки збереглися до наших днів розповідає Суспільне, як передає ЦВД.
Коли започаткували День української писемності та мови
Свято встановили 6 листопада 1997 року указом президента України Леоніда Кучми. До 2023 року його відзначали 9 листопада, у день вшанування пам’яті Нестора Літописця за церковним календарем, яким користувалися раніше.
Після переходу Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на новоюліанський календар дату святкування перенесли на 27 жовтня.
Цього дня в Україні проводять мовні й культурні заходи, організовують конкурси, зустрічі, лекції та інші ініціативи, присвячені українській мові. Свято також привертає увагу до історії нашої писемності та значення мови для збереження національної ідентичності.
Хто такий Нестор Літописець
Нестор Літописець жив приблизно у 1056–1114 роках і був ченцем Києво-Печерського монастиря. Його традиційно пов’язують зі створенням «Повісті врем’яних літ» — літописної пам’ятки, у якій розповідається про походження Русі, її правителів та важливі історичні події.
Літопис укладали наприкінці XI — на початку XII століття. Оригінал не зберігся, однак текст дійшов до наших днів у пізніших рукописних списках, зокрема Лаврентіївському та Іпатіївському.
«Повість врем’яних літ» посідає важливе місце в історії давньої літератури та літописання на українських землях.
Як виникла кирилиця
Історія слов’янської писемності пов’язана з діяльністю братів Кирила та Мефодія. У 863 році вони вирушили до Великоморавського князівства, щоб допомогти поширювати християнство зрозумілою для слов’ян мовою.
Кирило створив глаголицю — одну з найдавніших слов’янських абеток. Кирилицю, за поширеною версією, пізніше розробили його учні на основі грецького письма, пристосувавши його до потреб слов’янської мови.
Згодом кирилиця поширилася серед багатьох слов’янських народів і стала основою сучасної української абетки.
Які найдавніші пам’ятки писемності збереглися
Однією з найдавніших датованих кириличних пам’яток є напис 931 року в скельному монастирі поблизу болгарського села Крепча.
Серед давніх кириличних рукописів відомі Савина книга, Супрасльський збірник та Енинський апостол. Особливе місце посідає Остромирове Євангеліє, створене в 1056–1057 роках. Це найдавніша точно датована східнослов’янська рукописна книга, що збереглася до наших днів.
До інших важливих пам’яток належать:
- монети князя Володимира, карбовані наприкінці X — на початку XI століття;
- Тмутороканський напис 1068 року;
- Ізборники Святослава 1073 та 1076 років;
- графіті Софії Київської;
- давні грамоти й документи XIV–XV століть.
Ці пам’ятки дають змогу досліджувати розвиток письма, мовних особливостей і культури на українських землях.
Як розвивалося письмо на українських землях
Упродовж століть кириличне письмо змінювалося. Із XIV століття поширився півустав — різновид письма, який давав змогу писати швидше. Для ділових документів наприкінці XIV століття почали активніше використовувати скоропис.
Також розвивалася орнаментальна в’язь, якою оформлювали заголовки та написи в рукописах.
Поява друкарства стала наступним важливим етапом. У 1483 році Юрій Дрогобич видав у Римі латиномовний астрономічно-медичний трактат — одну з найдавніших друкованих праць автора з українських земель.
У 1491 році Швайпольт Фіоль надрукував у Кракові перші відомі книги кириличним шрифтом. Важливу роль у розвитку східнослов’янського книгодрукування відіграв також Франциск Скорина.
У Львові 1574 року Іван Федоров видав «Апостол» і «Буквар». Згодом друкарство розвивалося в Острозі, де побачили світ важливі видання для освіти та культури.
Чому важливо зберігати українську мову
Історія української писемності охоплює століття розвитку рукописної традиції, літописання, книгодрукування та освіти. Давні пам’ятки допомагають простежити, як змінювалося письмо та формувалася мовна культура.
День української писемності та мови — нагода згадати людей, які зберігали українське слово, і замислитися над тим, як кожен може підтримувати його розвиток сьогодні: читати українською, передавати мову дітям, цікавитися літературою та дбати про грамотне мовлення.
