Підлітковий вік – особливий час, коли в людини змінюються певні психологічні та фізіологічні речі, відбувається становлення як особистості. І найбільша проблема батьків та дітей у цей час – непорозуміння.

Що робити батькам, щоб налагодити стосунки з підлітком, читайте у матеріалі ТСН.

Загальні рекомендації батькам

• Батькам варто відвикати бути батьками маленьких дітей і вчитися бути батьками дорослих людей.
• Треба послідовно приймати те, що діти будуть відштовхувати батьків. Тому треба навчитися розчинятися, відходити в тінь і водночас залишатися включеними в ситуацію, якщо дітям потрібна допомога.
• Дати можливість підлітку пережити, впоратися, усвідомити те, що відбувається, самому. Батькам варто навчитися мовчазної присутності. Сепарація – це нормальний і закономірний процес психічного розвитку.
• Є діти, які не хочуть дорослішати й відокремлюватися. Відмова від дорослішання має більше непокоїти батьків.
• Прислухатися до думки підлітка без оцінних суджень.

Психологи ЮНІСЕФ наголошують, що найголовніше – побудувати зі своєю дитиною-підлітком довірливі стосунки. Вони дають велику силу:

• батькам, бо вони можуть зайвий раз не хвилюватися за дитину;
• підлітку, для якого родина стане джерелом підтримки.

Що ж можуть зробити батьки, щоб їхні стосунки з підлітком були довірливими? 

Не сприймайте образливу поведінку підлітка близько до серця 

Це й досі ваша найкраща у світі дитина, просто зараз на її емоції та поведінку сильно впливають гормони. Не реагуйте бурхливо на заяви, грюкання дверима та звинувачення, що летять у ваш бік. Видихніть, заваріть чаю та продовжуйте розмову у спокійному тоні. 

Не приховуйте своїх емоцій від підлітка, однак говоріть з позиції власних почуттів. Замість фрази “Ти – моє розчарування” скажіть “Те, що ти зробив, дуже мене засмутило”. Намагайтесь не переходити на особистість: вчинок може бути поганим, дитина – ні. 

Говоріть про свої цінності

Тепер світ не ділиться на “можна” і “не можна”: в ньому має з’явитись опція “я цього не схвалюю, але не забороняю”. Підлітковий вік – це пора приймати самостійні рішення, однак якщо дитина знає, що ви бажаєте їй лише добра, вона неодмінно враховуватиме вашу думку. Тому чітко проговорюйте свої цінності та ставлення до речей. 

Хваліть свою дитину

Підлітки нерідко страждають від заниженої самооцінки, тому їм дуже потрібна батьківська підтримка. Стежте за тим, щоб заохочень з ваших вуст звучало значно більше, ніж критики: і навіть якщо сьогодні дитина не дотягує до вашої похвали, завтра вона намагатиметься підтвердити вашу високу думку про неї.

Будьте відкритими для розмов

Переконайтесь, що в дитини є можливість розказати вам щось тет-а-тет. А якщо підліток вже прийшов поговорити, відкладіть свої справи та увімкніть режим активного слухання. Ніхто не захоче ділитися чимось особистим зі спиною близької людини. 

Обережно з порадами

Нав’язливі поради батьків спонукають підлітка вчиняти наперекір. Тому, якщо вам не подобається зачіска, вбрання підлітка чи його нова звичка, скажіть це тактовно і лише один раз. Обов’язково поясніть причину вашого невдоволення, і можливо, він дослухається до поради. 

Говоріть на рівних

Поводьтесь так, наче ваш підліток вже дорослий. Це означає, що повчальний тон варто змінити на обговорення, а про підвищення голосу чи роздавання команд краще забути. Приводьте аргументи на користь своєї точки зору та з повагою слухайте аргументи дитини. Якщо ж розмова відбувається вже після неприємного інциденту, поцікавтеся причинами такої поведінки та поговоріть про наслідки. 

“Карати не можна пробачати”

Покарання допустимі у виняткових випадках. Вони не мають ґрунтуватись на заборонах і тим паче на насильстві: наприклад, не говорити з кимось через образу, принижувати, ображати – це вже психологічне насильство. 

Добре, коли в родині є “золотий фонд взаємодії” – традиції та ритуали, за яких сім’я проводить час разом та із задоволенням. Це може бути риболовля, шопінг, щотижневий похід в кіно тощо. У випадку, коли покарання здається вам необхідним, дитину можна позбавити саме такої взаємодії. 

Коли підліток потребує підтримки ментального здоров’я

У посібнику ЮНІСЕФ та ООН для вчителів Teacher’s Guide to the Magnificent Mei and Friends Comic Series йдеться, як розпізнати тривожні ознаки та скерувати свою дитину в правильному напрямку.

Протягом усього періоду дорослішання самопочуття та психічне здоров’я підлітка чи не найбільшою мірою залежать від батьківської турботи та безперервного виховного процесу. Добрі стосунки з батьками та опікунами – ключовий фактор нормального розвитку та психічної рівноваги неповнолітньої людини.

Час від часу ви можете помічати, що поведінка та настрій дитини змінилися або її улюблені справи перестали приносити їй задоволення. Це вас непокоїть, але ви не знаєте, чим зарадити. Деякі з таких змін можуть бути цілком нормальними ознаками стадії розвитку та дорослішання, через яку саме проходить підліток, однак якщо такі стани продовжуються декілька тижнів та заважають його нормальній життєдіяльності, необхідно звернутися по допомогу.

Проконсультуйтеся зі своїм дитячим лікарем або психологом, якщо помітили в поведінці своєї дитини хоча б одну з наведених нижче ознак:

• дитина дуже засмучена або замкнена протягом понад два тижні;
• дитина робить спробу або планує завдати собі шкоди, або говорить про суїцид;
• у дитини трапляються раптові напади панічного страху без видимої причини, які можуть супроводжуватися прискореним серцебиттям та диханням;
• дитина бере участь у бійках або демонструє сильне бажання завдавати шкоди іншим;
• у дитини нездорове ставлення до їжі, наприклад вона їсть дуже багато, або дуже мало, або занадто напружено займається спортом з метою скинути вагу;
• звичні повсякденні справи та заняття викликають у дитини сильне хвилювання або страх;
• дитині вкрай важко сконцентруватися або спокійно всидіти на місці;
• дитина вживає наркотики або алкоголь;
• через різкі перепади настрою в дитини виникають проблеми в стосунках з родиною та друзями;
• у дитини спостерігаються кардинальні зміни в поведінці та характері.

Помітивши, що ваш підліток страждає на щось з вищенаведеного і потребує вашої підтримки, ви маєте перш за все підбадьорити його, запевнити в тому, що його проблемам цілком можна зарадити, і попросити у нього згоди звернутися по сторонню допомогу – звісно, лише в тому випадку, коли немає підстав побоюватись, що стан дитини загрожує їй самій або іншим. Ви можете сформулювати це, скажімо, так: 

• “Дуже добре, що ти сказав/сказала мені про це. Разом ми придумаємо, куди звернутися по допомогу, щоб тобі стало легше. То як – ти не проти?”
• “Я бачу, ти останнім часом сам не свій/сама не своя, і, чесно кажучи, за таких обставин це цілком зрозуміло. Я знаю одну людину, якій можна довіритися і яка, сподіваюсь, може допомогти тобі почуватися краще. Ти не проти, якщо ми з тобою якось завітаємо до неї?”

Якщо ваша дитина не погодиться, ви можете розповісти про свої побоювання лікарю. Він порадить вам, як підтримати вашого підлітка, або допоможе розпізнати та оцінити тривожні ознаки.

Важливіше за все показати дитині, що вона вам не байдужа, що ви її любите і кожної хвилини готові надати їй підтримку в будь-якій ситуації. Не тільки ваша дитина, але й ви самі можете почуватися трохи розгублено і не зовсім розуміти, що робити, та все ж ви маєте запевнити дитину, що її добре самопочуття є для вас найважливішим, і що разом ви знайдете рішення.

Якщо ви побоюєтеся, що ваша дитина-підліток завдасть шкоди собі або іншим, ви можете зателефонувати на “гарячу лінію” або звернутися до кваліфікованих спеціалістів.

Як будувати розмову з емпатією та розумінням

Налагодження зв’язку зі своєю дитиною-підлітком – запорука дієвого підтримання психічного здоров’я дитини, її емоційного розвитку та соціалізації. Якщо ми любимо людину, нас цікавить, про що вона думає та що відчуває. Ваша дитина зростає, дорослішає, і взаємне спілкування, душевна бесіда – це спосіб демонструвати їй свою любов та повагу.

12 порад щодо спілкування з вашою дитиною-підлітком

1. Виказуйте свою зацікавленість речами, важливими для вашої дитини, щоб показати, що вам не байдуже.
2. Розповідайте про себе, діліться думками, усіляко намагайтеся встановити взаємний зв’язок та визначити спільні інтереси.
3. Запитуйте дитину, якої вона думки про те чи інше питання, цікавтеся її поглядами та уявленнями, аби зрозуміти її почуття.
4. Спирайтеся на весь попередній досвід спілкування з дитиною на всіх етапах її зростання. Спілкування відіграє дуже важливу роль в будь-якому віці — з раннього дитинства до дорослості. Якщо між вами та вашою дитиною завжди був тісний зв’язок, якщо ви звикли ділитися одне з одним своїми думками та почуттями, то скоріш за все такі стосунки зберігатимуться і протягом всього підліткового та юнацького віку вашої дитини. 
5. Активно слухайте дитину. Це дуже важливо. Активне слухання означає, що ви демонструєте зацікавленість, небайдужість, неупередженість та співчуття, навіть коли (і особливо коли) ви не поділяєте думку співрозмовника. Ті чи інші погляди та переконання вашої дитини можуть не збігатися з вашим особистим баченням, але ви маєте поважати й цінувати її точку зору. Це, до речі, допоможе дитині навчитися з повагою ставитися до ваших поглядів. Активне слухання з вашого боку дає дитині відчуття, що її дійсно чують і розуміють, і завдяки цьому вона почувається спокійнішою та менш самотньою. І навпаки, якщо ви не слухаєте дитину уважно, ви ризикуєте вселити в неї відчуття, що ви не цікавитеся її проблемами й не зважаєте на її почуття та хвилювання. Як наслідок, дитина може стати недовірливою, зайняти захисну позицію, почуватися пригніченою, самотньою та ображеною. 
6. Використовуйте мову тіла, яка демонструє уважність. Коли ви дивитеся дитині в очі, киваєте головою на знак згоди та підтримки, висловлюєте поглядом занепокоєність або підбадьорливо посміхаєтесь, ви цими ледь помітними жестами й мімікою показуєте дитині свою увагу. Природна, невимушена мова тіла, час від часу — репліки та невербальні сигнали — все це дає дитині відчуття вашої цілковитої присутності, зацікавленості та справжньої турботи. Навіть без слів ви можете дати вашій дитині-підлітку зрозуміти, що ви її слухаєте і для вас важливо те, що ви почули.
7. Щоб якнайкраще зрозуміти, що дитина відчуває, ставте уточнювальні запитання, які передбачають багато варіантів відповіді, тобто такі, на які немає “правильної” та “неправильної” відповіді. Такі запитання мають допомогти вам більше дізнатися про те, що думає ваша дитина-підліток. Ось декілька запитань для прикладу: “Чи міг/могла б ти пояснити, що маєш на увазі під …”, “Як ти думаєш, чому ти засмутився/засмутилася, коли …”, “Як, на твою думку, ти почувався/почувалася б, якби …”. Використовуйте будь-які фрази, які спадуть вам на думку, аби дитина відчула ваше співпереживання.
8. Віддзеркалюйте думку, висловлену дитиною, повторюючи або перефразовуючи її слова. Так, приміром, ви можете сказати: “Те, про що ти зараз говориш, це …” або “Чи правильно я розумію, ти відчуваєш …”.
9. Заохочуйте та підбадьорюйте дитину позитивним зворотним зв’язком. Пряма похвала за той чи інший вчинок або поведінку допоможе підлітку стати більш впевненим у собі, підвищить його самооцінку та заохотить його діяти так само і надалі. Якщо, скажімо, дитина зізналася вам, що відчуває сильний стрес та перенавантаження, ви можете відповісти на це так: “Ти молодець, я вдячний/вдячна тобі за те, що ти наважився/наважилась поділитися своїми відчуттями” або “Людині не завжди легко розповідати комусь про свою втому та стрес. Я радий/рада, що ти поділився/поділилася цим зі мною”.
10. Погоджуйтеся з емоціями, які виражає підліток, та знаходьте для них виправдання. Це допоможе підліткові усвідомити, що його емоції цілком нормальні, і він не буде боятися їх показувати. Наприклад, ви можете сказати таке: “Цілком зрозуміло, що ти гніваєшся, на твоєму місці я б відчував/відчувала те саме”, або “Дякую, що поділився/поділилася цим зі мною. Не завжди легко говорити з іншими про те, що нас засмучує”, або “Прикро, що на тебе звалився цей стрес, співчуваю тобі. Я б так само почувався/почувалася у подібній ситуації. Подумаймо разом, як ми можемо цьому зарадити”.
11. Інколи буває так, що підліток не в змозі пересилити себе й розповісти вам про те, що його турбує, і ви теж не знаходите потрібних слів. В такому разі просто скажіть своїй дитині, що вона може цілковито розраховувати на вашу підтримку, і що ви готові вислухати її та поговорити з нею в будь-який час. Не примушуйте підлітка до розмови, якщо він не готовий пояснювати, що в нього на душі.
12. Мета спілкування полягає не тільки в тому, аби ділитися одне з одним труднощами та складними почуттями. Дуже важливо розповідати також про веселі й радісні речі, про свої успіхи протягом дня, аби сміятися разом з дитиною, або якось іще висловлювати свої теплі почуття одне до одного. Разом веселитися, щиро сміятися – це чудовий спосіб підтримати гарне самопочуття та зміцнити зв’язок з дитиною!

Як виховати здорову особистість

Є такий термін – “безумовна любов”. Він означає, що для любові не має бути умов: для неї дитина не зобов’язана вчитись на відмінно, вигравати олімпіади чи ідеально поводитись. Батькам варто частіше пригадувати цей термін, показувати дітям свою любов та нагадувати, що ваш підліток є цінним сам по собі, незалежно від досягнень. Лише так можна виховати здорову особистість.