Снайперка-розвідниця Ольга Гранецька стала першою жінкою на Алеї Героїв у Вінниці. Прощання з нею відбулося в неділю 16 травня о 12:00 у вінницькому Будинку офіцерів.

Ольга народилася 27 квітня 1983 року на Козятинщині, в селі Юрівка (Вінницька область). Зростала в патріотичній сім’ї, після школи отримала спеціальність “бухгалтер сільгоспвиробництва”.

У 2007 році підписала контракт в Козятинському РВК. Служила радіотелеграфісткою в 101 окремому полку зв’язку (з 2012 року в/ч А1660).

З початком російсько-української війни всіма силами прагнула потрапити на фронт і у 2016-му році змогла перевестися до бойової бригади – 93 ОМБр “Холодний Яр”. Пройшовши підготовку разом з бійцями ДБ “Карпатська січ” у складі бригади – воювала в артрозвідці (батарея управління та артилерійської розвідки).

Завжди мріяла займатися снайперською роботою, тому вже у 2017 році перевелася до 131-го окремого розвідувального батальйону, відмінно закінчила снайперські курси й з того часу виконувала бойові завдання на посаді снайпера-розвідниці (2-ї категорії) у першій розвідроті, – читаємо у некролозі.

Відомо, що з минулого року жінка боролася з хворобами та вперто прагнучи повернутись на війну після операцій. Але кілька тижнів тому стан різко погіршився, 14 травня гострий лейкоз здолав її у Головному військовому клінічному госпіталі у місті Київ.

Оля обожнювала спорт і тварин, мала загострене почуття справедливості, відстоювала ідеали українського націоналізму й завжди дбала про тих, хто поруч, більше ніж про себе. Залишилась матір, Гранецька Любов Данилівна, і двоє сестер – Ірина Гранецька, з якою народилася в один день, і старша – Вікторія Гранецька-Стафійчук. Вона ненавиділа публічність, не гналася за званнями, посадами та нагородами – усі ці роки сумлінно робила свою роботу на службі та на війні простим старшим солдатом. Усе її життя – тихий подвиг, – додає Олена Верлан-Кульшенко.