Страта українських захисників: судили військового рф
Російського військовополоненого Сергія Тужилова, позивний «Алтай», суд визнав винним у страті українських військовополонених і призначив йому довічне позбавлення волі.
Про це повідомив Генеральний прокурор України Руслан Кравченко, пише ЦВД.
Слідством встановлено, що Тужилов був командиром гранатометного відділення мотострілецької роти 82-го мотострілецького полку 69-ї мотострілецької дивізії збройних сил рф. Під час повторного вторгнення на Харківщину він разом з іншими окупантами зайняв територію Вовчанського агрегатного заводу.
У червні 2024 року беззбройний український військовий, втративши орієнтацію, потрапив на позиції ворога та здався в полон. Після допиту з російського командування надійшов наказ убити полоненого. Саме Тужилов запропонував виконавця, визначив місце страти, детально проінструктував підлеглого та особисто контролював розстріл — пострілом у голову на контрольно-пропускному пункті заводу.
На початку липня 2024 року в полон потрапили ще двоє українських захисників. Їх прив’язали до стовпів на території підприємства. Після допиту знову пролунала команда: «Отправьте их к Бандере». Цього разу Тужилов брав безпосередню участь у вбивстві — разом з іншим військовим вони узгодили дії та здійснили смертельні постріли в потилицю полоненим.
24 вересня 2024 року під час звільнення території Вовчанського агрегатного заводу спецпідрозділи ГУР взяли російських військових у полон, серед них і «Алтая». Прокурори одразу задокументували всі обставини злочинів та зібрали доказову базу.
У суді обвинувачений заявляв: «Я человек военный, выполнял приказ». Однак, як наголосив Руслан Кравченко, виконання очевидно злочинного наказу не є виправданням. Йдеться про свідомий воєнний злочин і грубе порушення міжнародного гуманітарного права та Женевських конвенцій.
Суд визнав Сергія Тужилова винним у жорстокому поводженні з військовополоненими, поєднаному з умисними вбивствами, вчиненими за попередньою змовою групою осіб (ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України), та призначив максимальне покарання — довічне позбавлення волі.
Генеральний прокурор підкреслив, що Україна не відповідає злочином на злочин, а діє виключно в межах закону. Саме дотримання правових норм і міжнародного гуманітарного права, за його словами, відрізняє Україну від ворога та дає підстави вимагати справедливості на міжнародному рівні.
«За кожним доказом у цій справі — людське життя, обірване не в бою, а в полоні. Зламані долі матерів, дружин і дітей. Цей вирок — максимально справедливий у цій ситуації», — наголосив Руслан Кравченко.
Він переконаний: кожен воєнний злочин має завершуватися саме таким покаранням, ані час, ані відстань не стануть на заваді справедливості.




