Хто це і чому вони тут? Певно, в багатьох може виникнути таке питання після знайомства з переліком політичних партій, задіяних у цьогорічному виборчому процесі. Власне, вибори у жовтні відбуватимуться місцеві, а от партій місцевих, тобто регіональних, в Україні чинне законодавство не передбачає. От і викручуються лідери «регіональних еліт», хто як уміє.

Про це в черговому аналітичному матеріалі інформує Громадянська мережа ОПОРА у Вінницькій області.

Пригадаємо, що таке політична партія? Закон каже, що це зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, яке має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. Але якщо розглянути деякі українські партії за критеріями наявності загальнонаціональної програми та участі у виборах, то можна дійти висновку, що деякі політсили в Україні (навіть офіційно зареєстровані) не є політичними партіями. Або, принаймні, не є партіями загальнодержавними.

На жаль, чи на щастя, але поняття «регіональна політична партія» в українському законодавстві наразі відсутнє. Проте насправді місцеві політичні партії в Україні є, просто діють вони «під прикриттям» формальних документів, які засвідчують їхній ніби й всеукраїнський статус.

Діє також норма, що рішення про створення політичної партії (приймається на її установчому з’їзді) має бути підтримано підписами не менше 10 тисяч громадян України (виборців), зібраними не менш як у двох третинах районів не менш як двох третин областей України. Але риторичним лишається питання про те, чи всіма партіями ця вимога виконується реально, чи деякими лише на папері. Бо чого б у двох третинах областей громадяни підтримували своїми підписами партію, названу ім’ям якогось віддаленого містечка? Проте буває всяке…

Політична партія «ВО «Черкащани», партія «Рівне разом», партія «Команда Дніпра», партія «Київська громада», партія «Біла Церква разом», партія «Наш дім – Одеса»… Ці та інші подібні політсили, які мають у своїх назвах назви міст, прізвища мерів чи інших політиків регіонального рівня, засновані регіональними політиками та беруть участь лише у місцевих виборах у певній області або місті – все це партії із формально всеукраїнським статусом. Представники деяких із цих «не зовсім місцевих» партій отримали посади у територіальних виборчих комісіях Вінниччини.

Наприклад, у ТВК Вінницької області є представники партії «За Одещину». Не дивно, що головний офіс цієї партії зареєстровано за одеською адресою. Із відкритих даних (opendatabot.ua тощо) відомо, що до 23 листопада минулого року ця політсила називалася партією «Рух за Україну».

У складі територіальних виборчих комісій на Вінниччині можна побачити і представників партії «Довіряй ділам». Раніше ця політсила була відома (чи маловідома) під назвами Політична партія «Селянська Україна» та «Комуністична партія трудящих». У січні ж минулого року ЗМІ повідомляли, що співголовами політичної партії «Довіряй ділам» обрано міського голову Харкова Геннадія Кернеса та міського голову Одеси Геннадія Труханова.

Є у вінницьких ТВК і партія «Рівне разом», яка до 17 липня цього року називалася «Партія громади об’єднаних власників багатоквартирних будинків, будівельників та будівельних організацій» (партія «ОСББУД»), а позаторік мала назву «Влада народу». До речі, поки називалася «Владою народу», офіс її був у Києві, а з 30 жовтня 2018 року новоперейменована «ОСББУД» «приписалася» в Рівному. Називатися на честь міста Рівного вона стала з 17 липня цього року.

Отримала представництво в ТВК Вінницької області і партія «Команда Дніпра». До 26 квітня 2017 року вона називалась партією «Союз українських демократів», потім стала «За рідне місто», також саме тоді її керівні органи переселилися з Києва до міста Дніпро… А в листопаді 2018 року ця політсила перейменувалась на «Громадську позицію» (певно, «зовсім випадково» її назва на минулих парламентських виборах асоціювалася з партією «Громадянська позиція Анатолія Гриценка»?). Нарешті 30 липня цього року змінила назву на «Команда Дніпра».

Партія «Рідний дім» заснована 2015 року, її керівником тоді вказувався Олександр Білошицький, який в інших відкритих джерелах фігурував як лідер партії «Капіталістична партія України». Спочатку керівні органи цієї політсили перебували в місті Коростень Житомирської області, але в вересні минулого року перебрались до Чернігова. Звісно, за всіма формальностями це всеукраїнська політсила. Але міський голова Чернігова Владислав Атрошенко наприкінці минулого року говорив: «Партія «Рідний дім» створена для ефективного лобіювання інтересів Чернігова – зокрема, в обласній раді»… Наразі невідомо, чи представники цієї політсили у виборчих комісіях Вінниччини отримали партійне завдання лобіювати інтереси Чернігова.

Представлена у ТВК Вінницької області Партія Ігоря Колихаєва «Нам тут жити» свої керівні органи зареєструвала в місті Херсон. Ігор Колихаєв – нардеп із Херсона, 21 липня 2019 року обраний народним депутатом України по 184-му мажоритарному виборчому округу (м. Нова Каховка та населені пункти Новокаховської міської ради, Бериславський, Великолепетиський, Великоолександрівський, Високопільський, Горностаївський та Нововоронцовський райони Херсонської області).

Політична партія «Блок Володимира Сальдо» – ще одна партія з херсонським корінням, представники якої працюватимуть у комісіях на Вінниччині під час місцевих виборів у жовтні. Заснована партія у квітні 2019 року. Що ж стосується Володимира Сальдо, то він був міським головою Херсона до 2015 року, згодом став депутатом тамтешньої міськради і очолив фракцію партії «Наш край»… Керівні органи партії «Блок Володимира Сальдо», як і в партії «Нам тут жити», теж зареєстровані в Херсоні на вул. Ярослава Мудрого, але в іншій будівлі.

Як регіональна, суто київська, сприймалась і партія «Перемога Пальчевського», лідер якої заявив про свої амбіції на крісло міського голови Києва. Проте столицею політсила не обмежилась, а делегувала своїх представників до складу виборчих комісій Вінниччини та інших областей. До 27 червня цього року партія «Перемога Пальчевського» називалась партією «Україна завтра», але й під цією назвою вона не брала участі ні в місцевих виборах 2015 року, ні в парламентських 2019 року.

Звісно, можна дивуватися, як і навіщо опинилися представники партії «Наш дім – Одеса» на Черкащині, чому представники інших областей мають сповідувати «загальнонаціональну» ідею «Рівного разом», як усі охочі зможуть реалізувати своє бажання «тут жити» в Херсоні, що роблять у ТВК Хмельницької області представники партій «Рідне Закарпаття» та «Єдиний Кривий Ріг», навіщо на Рівненщині «За Одещину» тощо.

Але можна мабуть припустити, що міські голови та інші очільники регіональних еліт не лише навчилися обходити чинне законодавство і видавати свої регіональні партії за загальнодержавні, а й навчилися співпрацювати «дистанційно», надаючи одні одним підтримку під час організації виборчого процесу. Тобто, умовна «Партія мера Петренка» делегує своїх представників до комісій в регіон мера Василенка, а «Партія мера Василенка» підставляє плече в комісіях у тій області, де балотується дружній мер Петренко.

А от чи дійде в Україні до створення політичних партій окремих вулиць із формальним загальнодержавним статусом – час покаже.