Вінничанин Олександр Авдєєв, який працює шеф-кухарем у новому ресторані “Clover”, два роки готував для родини Петра Порошенка. За його плечима багатий досвід роботи у найкращих ресторанах Києва, міжнародній мережі готелів та навіть приготування їжі для перших осіб держави. Як воно: спробувати все і повернутись до рідного міста? Відповідь на це та інші питання вдалось дізнатись кореспонденту “Це Вінниця, друже”.

Направили в кулінарію молодого хлопця мати з бабусею. Оскільки мама ніяк не хотіла відпускати сина до училища, попри бажання того вчитись на столяра, бабуся порадила вступати на “технологію виготовлення їжі”, так наш герой став студентом Кооперативного інституту.

“То була суто комерційна історія”

“Уже на четвертому курсі інституту я клявся всім, що ніколи не працюватиму за спеціальністю. Підробляв на складах на Гонти, в основному різноробочим. Але якось взимку познайомився з дівчиною, усе завертілось. Щоб їхати до неї в Одесу – потрібні були кошти, а в цю пору року на складах роботи немає – так і потрапив у свій перший заклад, за порадою одногрупника,” – ділиться історією з життя Олександр.

Про першу роботу

Досвід першої роботи був надзвичайно складним. За словами шефа, інколи доводилось по декілька днів залишатись на місці. Працювати по 16-18 годин, замість душу слугував невеликий умивальник в туалеті. З оплатою теж було не дуже – часто на руки видавали куди меншу суму, ніж обіцяли спочатку.

Але час розчарувань продовжувався відносно недовго. Після восьми місяців праці в таких умовах запропонували роботу у “Dr.Goorvin”.

“Те що я потрапив у “Dr.Goorvin” – було випадковістю, але там я зустрів свого вчителя і наставника – Олега Кудрявцева. Він навчив мене тому, що цю професію можна любити, що до тебе можуть ставитись як до людини і що працювати по 18 годин на добу – необов’язково. Завдяки ньому я почав освоювати ремесло і пробувати готувати щось смачне та гарне на власний розсуд,” – згадує молодий шеф.

Міжнародний досвід та Київ

Далі, як і багато інших кухарів з усієї країни, Олександр вирішив поїхати на сезонний заробіток. Його вибір впав на Крим, де після змін у прибережних закладах вдалось потрапити на контракт у міжнародну мереж “Radisson Resort&Spa”. За словами вінничанина, були й більш вигідні фінансово пропозиції, але він обрав досвід. Також додав, що кухня алуштинського “Radisson Resort&Spa” не сильно відрізняється від такої ж в Нью-Йорку, у них всюди однакові стандарти.

Саме в цей час, після спілкування з фахівцями своєї справи, у хлопця, якому тоді було трохи більше за 20, з’явились амбіції на столицю. За порадою колеги, котрий колись працював у Франції, поїхав у ресторан “Sauvag” на Печерську – чотирьохповерховий заклад з французькою кухнею.

“Там люди працюють за невелику зарплатню, але звідти виходять шеф-кухарями. До речі, саме там мені сказали не тримати в таємниці знання, які отримав, а ділитись ними з усіма. Цю ж пораду я повторюю і своїм підлеглим “Не можна консервувати знання”, – охарактеризував Олександр перший столичний досвід.

Про роботу з очільниками країни

Але нові навички породжували й більш амбітні цілі:

“У “Sauvag” в мене з’явилась мрія працювати в адміністрації президента. Чув, що інколи туди шукають кухарів – вирішив запропонувати свою кандидатуру. Не можу сказати, що особисто мені було складно пройти всі етапи перевірки, але коли після співбесіди зателефонували і сказали, що в автобіографії я неправильно вказав дату і місце народження бабусі та тітки – зрозумів, що все серйозно. Але це того вартувало і з фінансової точки зору і з цікавості роботи”

На прохання розповісти щось про вподобання перших облич України сміється і знизує плечима:
“Насправді, їдять просту їжу, як і всі ми. Олександр Турчинов, здається він, дуже любить салат з буряка, наприклад, нічого особливого.”

Як працювалось в родині п’ятого президента України?

Надалі шефу поступила, можливо, найцікавіша для читачів пропозиція – робота в родині тодішнього президента Петра Порошенка.

“Я не міг відмовитись і, хоча робота була складною, залишився в них більш ніж на два роки. Мені було комфортно там працювати. Головна складність полягала в тому, що там ти працюєш один і вся відповідальність на тобі. Але знов-таки нічого особливого, просто 9 чоловік в кожного з яких свої вподобання.”

Прохання прокоментувати свої враження від особистостей президентської родини сприймає спокійно:

“Дуже виховані та тактовні люди, як сам Порошенко, так і інші. Коли приходиш у родину одного з найбагатших людей в країні, підсвідомо думаєш, що діти тебе з’їдять з потрохами. А потім виявляється, що в тебе вони просять дозволу зайти на кухню чи зробити бутерброд. Та і загалом багато часу присвячують навчанюю, музиці, читанню. Словом, залишились лише теплі спогади.”

Чому переїхав до Вінниці та як складається кар’єра тут
Для себе Олександр визначив, що його зона комфорту – це Вінниця. Тут подобається небо, дерева та люди, хоча в Києві теж було комфортно. Проте жити і будувати родину вирішив у рідному місті. 

“Насправді, роботу завжди знаходив по знайомству, а стосовно оцінки закладів, то роблю це комплексно. Звертаю увагу на інтер’єр, кухню та обслуговування, бо часом деякі недоліки легко перекриваються іншими перевагами”.

Про перспективи у роботі, життя, гроші та зірку Мішлен

Оскільки Олександр найманий працівник з фіксованою ставкою – хоче працювати на комерційно успішні проекти. 

“Якщо у Вінниці людям до вподоби піца, суші, цезар та чізкейк – це непогано, просто потрібно адаптуватись під їх потреби, хоча я не створений для ролів (сміється), але наше місто не про високу кухню. А в особистому житті розумію, що не хочу далі так багато працювати як зараз. Є родина, хочеться виділити більше часу, щоб побути з ними.”

Про комерційну частину своєї справи чоловік розповідає досить стримано: 

“Одного разу мова пройшла шла про 50 тисяч, але хоч я й не заробляю стільки – відмовив, бо відчував відповідальність перед проектом та людьми з якими працюю зараз. Не можна відверто гнатись за грішми, на мою думку, це провальна стратегія. Колись у мене була мрія мати зірку Мішлена, але цього зараз не досягнути в Україні з різних причин. А я хочу працювати і розвиватись саме тут.”