Народну серію видань про історію міст, селищ та сіл під назвою «Моя Вінниччина» Вінницька обласна організація Національної спілки письменників України подала на здобуття Національної премії імені Т.Шевченка у галузі публіцистики. У рамках цього проєкту світ побачили вже 60 видань. Його унікальність в тому, що кожна книга відображає долі багатьох поколінь подолян та відтворює захоплюючі реальні сюжети, які залишилися поза межами історичних підручників. Крім того, публікуються видання за кошти обласного бюджету. Подібної ініціативи в Україні годі й шукати, каже автор проєкту, вінницький письменник Вадим Вітковський.

За його словами, історія цього проєкту розпочалася ще у 2012 році. Тоді Вадим Вітковський написав книгу про історію свого рідного села Борівки Чернівецького району. Після успішної презентації подібне видання запропонував створити тодішній заступник голови Вінницької обласної ради Степан Нешик. Так світ побачила книга про його рідне село Плоске, що у Мурованокуриловецькому районі. Вона стала першою у серії «Село і люди», яка згодом переросла у народний проєкт «Моя Вінниччина».

У 2018 році, щоб наростити книговидавницво історій міст та сіл Вінниччини, ми звернулися по допомогу до депутатів Вінницької облради. Ті погодилися фінансувати друк таких книг й створили комунальну установу «Видавничий Дім «Моя Вінниччина».

Відповідно книжкову краєзнавчо-історичну серію так і назвали – «Моя Вінниччина», – розповідає Вадим Вітковський. – Тобто з 2018 року усі книги про історію вінницьких сіл, селищ і містечок виходять бюджетним коштом. Видаємо як мінімум по 10 книг щороку. Формат А-4, тираж – 200–300 примірників. 100 з них безкоштовно передається територіальній сільській громаді, 60 примірників, як гонорар, отримує автор, решта – розсилається бібліотекам області, передається навчальним закладам. Цей рік у нас рекордний, плануємо видати 20 книг. Маємо у шухлядах напрацювання і на наступний, тільки б фінансування залишилося.

За роки реалізації проєкту світ побачили вже понад 60 книг серії. Видавнича ініціатива підняла величезну хвилю підтримки та надісланих рукописів. Як виявилося, майже кожне вінницьке село мало й має своїх літописців, людей, які жили та живуть патріотичним краєзнавством, фольклором, етнографією, вели щоденникові записи (іноді знаходять такі ще з ХІХ століття), писали рукописні історії своїх населених пунктів. Це педагоги, інтелігенти, журналісти й письменники, які працюють у різних місцях нашої держави, а то й за кордоном, але не забувають про свою малу батьківщину. Авторами стають і люди негуманітарних професій. Кожне видання, – а це великоформатні, багатоілюстровані книги, іноді об’ємом до 400 і навіть 600 сторінок обов’язково презентується насамперед в селі, про яке для мова. Для місцевої громади – це справжня подія, яка часом «переростає» у національний рекорд.

Так, зовсім нещодавно книга про історію села Закриниччя, яке входить до Човновицької ОТГ Оратівського району, стала рекордсменкою. Як писала газета «Місто», видання занесли до Книги рекордів України через те, що вперше в Україні видана книга-історія зникаючого села Закриниччя, яка передана у кожну хату. Загалом проєкт має три рекорди. Окрім названого, диплом Книги рекордів України отримав Вади Вітковський за чотири томи про своє рідне село Борівку. У 2017 році був другий рекорд. Його отримала Вінницька обласна рада, як єдиний в Україні депутатський корпус, який видає книги бюджетним коштом. Зараз письменники готуються презентувати проєкт «Моя Вінниччина» у стінах Верховної Ради. Тобто хочуть запропонувати просувати цей проєкт як загальнонаціональну ідею. Адже щороку з мапи України зникає 12 маленьких сіл, кожне з яких має свою історію і своїх великих синів та дочок.