Частина 2. Захист постраждалих на законодавчому рівні

Частина 1 “Одна з багатьох історій” доступна за посиланням.

Не зважаючи на те, що фізичне та психологічне насильство у сім’ях відбувалось завжди, до 2019 року в Україні на законодавчому рівні це вважалося адміністративним правопорушенням. Тобто, за побої, приниження та образи кривдникам загрожувало покарання найчастіше у вигляді штрафу або громадських робіт.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який передбачає кримінальну відповідальність, в Україні було ухвалено ще в 2017 році, проте остаточно він набув чинності тільки у січні 2019 року. Про його практичне застосування в реаліях сьогодення ми запитали у адвокатеси, кандидатки юридичних наук, Дар’ї Панфілової, котра спеціалізується на захисті від насильства у родинах військовослужбовців, у тому числі, здійснює захист жінок-військовослужбовиць під час проходження ними служби, включаючи захист осіб, що перебували у полоні держави-агресора.

 

Фото з особистого архіву Дар’ї Панфілової

 

Як зазначає фахівчиня, Кодекс України про адміністративні правопорушення містить спеціальну норму, якою передбачена відповідальність – статтю 173-2 – «Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування».

Відповідальність за вчинення цього правопорушення – штраф від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Якщо ці діяння вчиняються повторно, відповідальність посилюється: штраф від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

«Зверніть увагу, у Кодексі України про адміністративні правопорушення України є статті, які опосередковано, але пов’язані із основною статтею 173-2. Наприклад, стаття 184 КУпАП – ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Окрім цього, Україна забезпечила криміналізацію, зокрема, систематичного психологічного, економічного та фізичного насильства (стаття ст. 126-1 КК України), сексуального насильства (стаття 153 КК України) та зґвалтування (стаття 152 КК України), каліцтва статевих органів (стаття 121 КК України), примусового шлюбу (стаття 151-2 КК України), примусового аборту (стаття 134 КК України) та примусової стерилізації (стаття 134 КК України)», – наголошує Дар’я Панфілова.

 

Якщо фізичне насильство можна ідентифікувати за зовнішніми ознаками, то як ідентифікувати та фіксувати, аби мати змогу себе захистити?

 

Психологічне насильство – вид насильства, що включає: словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері. Такі дії або бездіяльність можуть викликати у постраждалої особи:

• побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб;
• спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе;
• завдали шкоди психічному здоров’ю особи.

Для встановлення факту психологічного насильства треба встановити не лише наявність самого діяння (словесні образи, погрози, приниження тощо), а й те, що вони викликали настання хоча б одного із перелічених шкідливих наслідків для психологічного стану постраждалої особи. За вчинення психологічного насильства винна особа може бути притягнута до адміністративної або кримінальної відповідальності.

На практиці  доведення факту психологічного насильства – вкрай складна процедура. І потребує як належної фіксації правоохоронними органами (на жаль, не завжди протоколи про адміністративне правопорушення виписуються якісно) так і подальшого доведення у суді. Але кількість рішень про притягнення осіб, винних у вчиненні психологічного насильства, за останні роки значно зросла».

– Чи змінювалась система відповідальності на законодавчому рівні за останні роки щодо домашнього та гендернозумовленого насильства?

–  «Система відповідальності почала поступово працювати на практиці. А в 2021 році вона була посилена. Особливо доцільно відзначити, що стаття 18 Стамбульської конвенції закріплює необхідність забезпечення ефективної співпраці між усіма державними органами, у тому числі судами, прокуратурою, правоохоронними органами, місцевими та регіональними органами влади, а також неурядовими організаціями та іншими відповідними органами та організаціями, які здійснюють захист та підтримку постраждалих та свідків усіх форм насильства, на які поширюється дія цієї Конвенції, у тому числі шляхом направлення таких осіб до загальних та спеціалізованих служб підтримки. І у цьому контексті співпраця органів стала якраз більш потужною.

В Україні ця норма імплементована шляхом закріплення відповідних положень як у Законі «Про запобігання та протидію домашньому насильству», так і у підзаконних нормативно-правових актах. І заслуговує на увагу відповідальність саме державних органів за факти домашнього насильства.

– Чи багато постраждалих жінок звертались за допомогою до вас під час вашої практики? Чи багато справ такого типу вдавалось виграти?

– Я працюю по всій території України, і звернення були. Здебільшого – після надання правових консультацій люди приймали рішення не йти далі до відкриття кримінального провадження, або працювали з психологами, або розлучались із особами, які вчиняли щодо них насильство, або повідомляли про факт насильства та притягували винних осіб до адміністративної відповідальності.

Хочу звернути вашу увагу, що звертались і жінки, і чоловіки. У другому випадку – можу констатувати, що законодавство у напрямку захисту чоловіків від насильства не працює. І на перспективу це буде також ґрунтовною проблемою. Уже є випадки, коли жінки вчиняють психологічне насильство над чоловіками, що звільнились з військової служби за станом здоров’я.

– Нещодавно Вінницька міська рада повідомила, що в окрузі Вінницької міської територіальної громади відповідальність за випадки вчинення домашнього насильства несуть старости селищ. Як працює ця система?

– Створення муніципальних систем запобігання та протидії домашньому насильству ґрунтується на принципах 4П  та включає:

попередження – формування у громаді нульової толерантності до насильства та посилення готовності членів громади протидіяти його проявам;

послуги та захист – покращення доступу постраждалих, незалежно від віку та стану здоров’я, до якісних комплексних послуг, орієнтованих на їх потреби, а також надання цих послуг;

притягнення кривдника – забезпечення належного розгляду випадків домашнього насильства і притягнення кривдника до передбаченої законом відповідальності та зміну моделі його поведінки;

політики – налагодження скоординованого міжсекторального реагування на насильство, що гарантує ефективну та своєчасну допомогу у кожному випадку.

Так, 17 липня цього року у Вінницькій громаді було затверджено алгоритм, за яким діятимуть старости в ситуації виявлення домашнього насильства або насильства за ознакою статі. Цей алгоритм є базовим, що діє й у інших територіальних громадах. Наразі ефективний механізм захисту та реагування напрацьовується на практиці.

 

За офіційно оприлюдненими даними у Вінниці до центру соціальних служб з початку 2022 року  надійшло 719 звернень, що стосувалися домашнього насильства. У 2021 році ця цифра була меншою – близько 500 за весь рік.

 

Шелтери – реальна допомjга потерпілим від домашнього насильства

Сьогодні в Україні діють притулки (шелтери), де постраждалі можуть перебувати 3 місяці, поки налагоджують своє життя без кривдника — оформляють документи, шукають роботу та житло тощо. Для того, щоб перебувати у притулку, потрібно отримати відповідне направлення від того органу, до якого звертається постраждала особа. Щодо консультацій з питань притулків для постраждалих доцільно звертатись до системи безоплатної правової допомоги.

У Вінниці відкрито денний центр соціально-психологічної допомоги особам та кризові кімнати. Зокрема, у кризових кімнатах до 10 діб зможуть перебувати постраждалі від насильства жінки разом із дітьми. Окрім психологічної та юридичної допомоги, постраждалі тут зможуть отримати харчування та засоби особистої гігієни. Також в центрі діє корекційна програма для жінок та дівчат, які постраждали від насильства, групи підтримки, тренінги та навчальні програми для подолання наслідків насильства.

 

Фото Факти

 

Отже, нагадаємо, якщо ви зазнаєте домашнього або гендернозумовленого насильства, або стали його свідком/свідкою, звертайтеся:

Вінницька обласна «Лінія довіри» з питань запобігання та протидії домашньому насильству, торгівлі людьми та дискримінації за ознакою статі: (0800) 750475;

Денний центр соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі (0432)67-04-60, 093-900-15-60, 098-900-15-60;

Мобільні бригади соціально-психологічної допомоги за номерами: 050-901-91-67, 050-258-56-43. Мобільні бригади працюють 6 днів на тиждень з 8.00 до 22.00. На виклики вони реагують з 10.00 до 18.00;

Відділ оперативного реагування «Цілодобова варта» Вінницької міської ради: (0800) 601560.

 

Окрім цього, по всій Україні:

Цілодобова урядова гаряча лінія з протидії домашньому насильству: 15-47;

Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації: 0 (800) 500 335, 116 123;

Єдиний телефонний номер (контактний центр системи надання безоплатної правової допомоги) 0 (800) 213 103.

Також, додатково за правовою допомогою можна звернутись до адвоката Дар’ї Панфілової особисто (тел.. 0996845699). Консультації з цих питань надаються безкоштовно.

У наступному матеріалі ми продовжимо висвітлювати тему протидії домашньому насиллю та розкажемо детальніше про повноваження органів поліції та закладів охорони здоров’я щодо надання допомоги жертвам домашнього насилля.

Наша головна ціль – навчитись захищати себе та своє життя, сформувати нульову толерантність до ганебного явища – домашнє насильство.

 

Головне фото статті з мережі Інтернет

Автор: Вікторія Зеленецька

Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу