Георгій Голубов став до лав Збройних сил України за покликом власного серця. Був сапером у 128-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді. Бойовий шлях воїна розпочався понад рік тому у пекельному Бахмуті, а закінчився на Запорізькому напрямку – під селом Копані Пологівського району. Мужній Захисник загинув 4 жовтня під час виконання військового завдання. Йому навічно залишилося 35 років…

До повномасштабного російського вторгнення Георгій Голубов жив морем, у нього виходив на транспортних цивільних суднах, опановуючи навички штурмана. Про це мріяв ледь не з дитинства, тож відразу після отримання атестата в 6-й Вінницькій загальноосвітній школі подався на навчання до Одеської Національної морської академії, яку успішно закінчив.

«Він був світлою людиною, яка прийшла у цей світ, щоб зробити його кращим, – розповідає дядько Героя Олексій Харьков. – Через близькість за віком, Георгій був для мене радше другом та братом. Справжній в усьому, наполегливий та цілеспрямований. Навіть, коли йому відмовили у мобілізації через проблеми зі здоров’ям, не полишав спроб приєднатися до війська. Казав нам: «Я не буду сидіти вдома, йду на фронт». І свого домігся… Не спинило навіть те, що був єдиною опорою матері, її світлом, її гордістю, її всім…»

За стійкість та мужність, проявлені під час захисту Батьківщини Георгій Голубов був відзначений нагрудним знаком «Ветеран війни – учасник бойових дій». Однак, рідні кажуть, не заради визнання чи нагород він йшов на війну, а для того, щоб звільняти рідну землю від окупантів: щоб не плакали українські матері, не сиротіли діти, не вдовіли дружини.

«За понад рік Георгій виконав чимало військових завдань, він рвався у бій, брався за все першим. Встиг побувати на навчаннях у Великобританії та Чехії, – розповідає Олексій. – На жаль, про те, що випало на його долю, ми не дізнаємося вже ніколи… Фронтові повідомлення скупі… Останнє він написав своїй нареченій. У ньому лише кілька слів: «Йду на тяжке бойове завдання». І все…»

Церемонія прощання із Георгієм Голубовим розпочнеться об 11:00 год. у дворі його рідного будинку за адресою: вул. Стеценка, 50. Поминальну панахиду за полеглим відслужать у Спасо-Преображенському кафедральному соборі.

Поховають Захисника о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам‘ять та слава Герою!