Уродженець Маріуполя Віктор «Хетшот» Хетчиков готувався захищати Батьківщину з 16 років. Тоді пройшов курс молодого бійця у полку «Азов». А вже у 2015-му долучився до Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» та брав участь в Антитерористичній операції, де отримав важке поранення. Після тривалої реабілітації у 2018 році Віктор продовжив військову службу за контрактом у ЗСУ. Його новою бойовою родиною стала 44-та окрема артилерійська бригада імені гетьмана Данила Апостола, в якій і зустрів повномасштабне російське вторгнення. За бойовими шляхами оборонця можна писати літопис війни, але поряд із тим у нього залишалася мрія потрапити до 12-ї бригади спеціального призначення «Азов», яка здійснилася торік. Загинув оборонець 10 листопада поблизу села Леонідівка Бахмутського району Донецької області. Йому назавжди залишилось 25 років.

«За свою бойову біографію Віктор пройшов практично всі гарячі точки Київщини, Донеччини, Запоріжжя та Херсонщини. На службі завжди викладався на 100 %, не обмежуючись виконанням лише своїх обов’язків. Зорієнтувавши батарею, він поспішав на допомогу іншим. Розвантажував та заряджав боєприпаси, був у кількох місцях одночасно, – розповідає кум та побратим полеглого воїна Михайло. – Вже у «Азаві» наш Хетшот служив молодшим сержантом. Однак треба сказати, що він не прагнув нагород, звань чи просування кар’єрною драбиною. Перекладання папірців – було не для нього. Віктор волів завжди бути в гущі подій на передовій».

«Таких як Віктор, на жаль, небагато. Він був одним із кращих, справжнім воїном, який до того ж постійно розвивався. Окрім іншого дуже добре знав тактичну медицину та вправно використовував свої навички. Чимало побратимів завдячують йому порятунком життя», – каже командир дивізіону 44-ї бригади з позивним Лютий.

Народився Віктор Хетчиков 14 березня 1999 року у Маріуполі. Після школи закінчив місцеве професійне училище за спеціальністю «Машиніст крана». У цивільному житті працював на металургійному комбінаті «Азовсталь».

«Про таких людей як Віктор кажуть, що у них чиста та відрита душа. Це було особливо помітно, коли заходив до кімнати, в якій знаходились діти. Малеча відразу горнулася до нього та не відходила ні на мить, – каже сестра Героя Наталя. – У Віктора була мрія після Перемоги оселитися у Вінниці, яку щиро полюбив ще з часів участі у змаганнях зі змішаних бойових мистецтв ММА. А якщо не судилося, заповідав, поховати його тут поряд із побратимами…»

Вінничан просять об 11:00 зустріти воїна живим коридором. Маршрут траурного кортежу пролягатиме з вул. Є. Коновальця через центральну частину міста до вулиця Батозька, 12, де відбудеться церемонія прощання. Початок об 11:30 (колонна зала №2).

Чин поховання Захисника відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Герою!