Вінницький ТЦК прокоменував інформацію про "викрадення" чоловіка у Козятині

Вінницький ТЦК прокоменував інформацію про “викрадення” чоловіка у Козятині

08.05.2025

Нещодавно одне з вінницьких медіа оприлюднило інформацію про начебто викрадення жителя Козятина військовослужбовцями ТЦК. У Вінницькому обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки офіційно спростовують цю заяву. Зазначають, що журналісти не зверталися за коментарем до установи, а поширена інформація не відповідає дійсності.

Про це повідомляє Вінницький обласний ТЦК та СП.

Перший відділ Хмільницького РТЦК та СП, якому підпорядковуються жителі Козятина, надав відомості про те, що згаданий громадянин — Соболь Дмитро Олександрович — є порушником військового обліку, права на відстрочку чи бронювання не має, жодних інших підстав для звільнення від служби теж. Військово-лікарську комісію проходив двічі (в Козятині та Хмільнику) у встановленому порядку, під супроводом військовослужбовців, на додаткові обстеження направлений не був. Швидка допомога, про яку згадує громадянка Валентина Щаблевська, чий допис у соцмережі Facebook і став джерелом поширення цієї історії, приїздила за викликом до іншої людини.

Відповідно до висновку ВЛК Соболь Д. О. визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, оперативного забезпечення, охорони. Після першого візиту до навчального центру йому було відмовлено в проходженні військової служби на базі їхньої військової частини.

Нині чоловік перебуває в Козятині, за місцем свого постійного проживання, і має повістку з вимогою з’явитися 13 травня о 07:00 у ТЦК для відправлення до однієї з тилових частин. Попередньо, Соболь Д. О. планується на посаду у відділ транспортного забезпечення та логістики.

Принагідно закликаємо довіряти офіційним джерелам інформації та перевіряти новини, які поширюють недоброчесні й непрофесійні медіа, часто беручи за основу емоційні пости в соцмережах.

Якщо дехто сприймає мобілізацію в Україні — державі, яка вже понад 11 років чинить опір жорстокій агресії з боку росії — як «викрадення», то виникає закономірне питання: чи справді ці люди поділяють базові цінності українського суспільства? Адже мобілізація — це не свавільна практика, а відповідь на екзистенційну загрозу. В умовах війни вона є формою громадянського обов’язку, частиною колективного спротиву, завдяки якому країна досі тримається. Якщо людина не визнає цієї боротьби й не готова бодай морально її підтримувати, то, можливо, їй варто замислитися, чи комфортно їй у суспільстві, яке об’єднане навколо захисту власної державності. Бо коли хтось сприймає захист Батьківщини як злочин, питання про доцільність пошуку іншої країни вже не є образливим — воно стає логічним.