Вінниччина втратила ще чотирьох захисників на фронті
Ще четверо військових з Вінниччини загинули, захищаючи територіальну цілісність та суверенітет України. В громади Вінниччини надійшли страшні звістки про загибель Івана Процько, Григорія Кучера, Андрія Гончарука та Олега Куцика, повідомляє I-VIN.INFO.
Янголом Небесного війська став ще один наш земляк, 38-річний житель села Мазурівка Іван Процько. На початку березня мужній воїн прийняв свій останній бій. Сьогодні солдат навічно повернувся додому.
Збройні Сили України метр за метром відвойовують окуповану московськими загарбниками територію. Але за кожен відвойований метр землі наша країна платить страшну ціну.
Солдат Іван Процько служив на фронті стрільцем третього механізованого відділення. Безстрашно вибивав окупантів із української землі, був відданий військовій присязі та вірним українському народу.
Свій останній бій захисник прийняв 5 березня 2024 року. Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Первомайське на Донеччині.
«В цю гірку мить схиляємо голову в глибокій скорботі та висловлюємо слова співчуття та підтримки родині, друзям, побратимам загиблого воїна. Вірний син України, Іван Олексійович, навіки буде взірцем мужності, патріотизму та незламності. Вічна слава Герою, який тепер з Небесного легіону буде охороняти наш мир і спокій», — пишуть на сторінці Тульчинської громади.
Учора, 25 березня, в Тульчині «живим коридором» зустріли загиблого воїна.
20 березня поблизу села Зміївка Херсонської області загинув 39-річний Григорій Кучер – стрілець-снайпер 3-го десантно-штурмового відділення 2-го десантно-штурмового взводу. Про це повідомив очільник Липовецької громади Віктор Бичков.
Зазначається, що Григорій Кучер був родом із села Зозів Вінницької області.
На центральній площі міста, біля Тризуба, громада зустріла свого загиблого Героя Гончарука Андрія Петровича. Траурний мітинг відкрив міський голова Віктор Бичков. Андрій Гончарук помер від важких поранень, отриманих під час обстрілу на передовій. Про це повідомили Липовецькій міській раді.
Народився Андрій 21 червня 1976 року в с. Попівка, у сім’ї роботящих і добрих людей, хліборобів.
«У серпні 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. Стрілець-зенітник 1-го відділення зенітно-ракетного взводу 1-го механізованого батальйону захищав Україну у складі 21 бригади на Донеччині (Авдіївський напрямок). 17 лютого 2024 року, при виконанні бойового завдання, потрапив під артилерійський обстріл біля н.п. Колодязі, в результаті, отримав важке поранення. Був доставлений у госпіталь м. Дніпро, згодом переправлений у м. Київ», – повідомили у громаді.
17 березня 2024 року, на 48 році життя, серце нашого Героя зупинилося.
У скорботі земляки прощалися з Воїном, прихиливши до землі коліно.
Панахиду відслужили священники українських церков.
Вздовж дороги на нього чекали мешканці навколишніх сіл Іваньки, Війтовець і земляки, проводжали із квітами.
Хмільничани попрощалися з Захисником України Олегом Куциком. Прощання відбулось у центрі Хмільника на площі перед Будинком культури
Куцик Олег Федорович народився 10 серпня 1983 року у місті Хмільник, навчався у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Nº2, яку закінчив в 2000-му році та вступив до Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського на факультет фізичного виховання та спорту який закінчив в 2005 році.
Був призваний на строкову службу в прикордонні війська, після проходження строкової служби підписав контракт на 5 років та був на посаді інспектора паспортного контролю у м. Бориспіль, по закінченню контракту працював у санаторії «Залізничників» м. Хмільник інструктором з плавання у басейні.
Під час повномасштабного вторгнення окупанта в Україну, 12 березня 2022 року призваний на військову службу по мобілізації до Луганського прикордонного загону «Помста». Під час військової служби був на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії – начальника першої групи мінометів першого вогневого відділення першої міномет прикордонної застави четвертого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки військової частини 9938.
Життя Олега Федоровича вірного військовій присязі за нашу Батьківщину обірвалось 17 березня 2024 року в місті Костянтинівка Донецької області.
Вічна пам’ять та слава героям.
Співчуття близьким та рідним полеглих героїв.