Участь у чемпіонаті взяли 23 ветерани. Для багатьох із них це не просто гра, а важлива частина фізичної та психологічної реабілітації. 

Голова комітету по фізичній культурі і спорту Вінницької міської ради Сергій Краєвський наголосив, що подібні ініціативи є надзвичайно важливими для громади та самих ветеранів.

Особливим прикладом сили духу на цих змаганнях став ветеран Микола Єрьомін. Попри важке поранення та пересування на кріслі колісному, чоловік активно бере участь у спортивному житті громади та продовжує змагатися на рівні з іншими.

«Не вперше беру участь у таких змаганнях. Ще раніше займався спортом, виступав на любительському рівні. Після травм на Харківському напрямку саме спорт допоміг мені повернутися до активного життя. Перші місяці після поранення були дуже важкими – я навіть не міг рухатися, але згодом під час реабілітації відкрив для себе настільний теніс по-новому. Зараз продовжую тренуватися, беру участь у турнірах, навіть виступав на чемпіонаті України. Для мене це можливість тримати форму, рухатися вперед і не зупинятися. Настільний теніс – це гра, де важливі очі, ноги і руки: якщо бачиш суперника, правильно рухаєшся і відпрацьовуєш удари – маєш шанс на перемогу. Головне – працювати над собою і не втрачати бажання грати», – зазначив ветеран.

Серед учасників чемпіонату був і молодий військовослужбовець Євгеній Гарасимов – боєць, який, попри важке поранення та протезування, продовжує активно займатися спортом і шукати нові можливості для відновлення та розвитку.

«Мені 22 роки й до війни я активно займався спортом – грав у футбол, тренувався з тайського боксу. Поранення отримав у грудні 2024 року на Донеччині, а зараз проходжу службу та відновлення, вже маю протез і поступово повертаюся до активного життя. Разом із побратимами приїхали на ці змагання. Для нас це не лише спорт, а й можливість підтримати один одного, змінити обстановку, рухатися вперед. Нещодавно брав участь у реабілітаційному заході в Буковелі. Навіть спробував кататися на лижах і зміг самостійно спуститися з гори. Це дає впевненість, що немає нічого неможливого. Зараз головне – не зупинятися і працювати над собою», – зазначив Євгеній.

У Вінниці такі заходи вже стали доброю традицією, що з кожним разом об’єднують все більше учасників і надихають на нові історії незламності. Це не лише популяризація адаптивного спорту, а й простір, де ветерани відчувають підтримку, повагу та вдячність від громади.