У Вінниці на Європейській площі 28 грудня пройшла мирна акція на підтримку військовополонених та зниклих безвісти захисників. Зорганізували її родини оборонців. Про це повідомляє Суспільне.

 

Кореспондентка Суспільного з місця події повідомила, що люди тримали в руках плакати із написами “У безвісти зниклих немає свят”, “Безвісти зниклий статус надії”, “Free Azov”, “У ці свята ми просимо лиш одного — повернення наших близьких”,

“Не святкую, поки рідні не вдома”, “Вінниччина чекає своїх героїв”, “Ще не всі Free”, “Мрію обійняти сина”, “Стою за закатованих у полоні”, “Найкращий подарунок — звістка від зниклого тата” та інші.

Учасники акції також зорганізували перформанс “Свято без свята”. Реквізитом стала ялинка “за ґратами” та умовні коробки-подарунки з тематичними написами. Зокрема, “Найкращий подарунок — свобода сина”, “Моя мрія — обійняти тата”, “Моя мрія — воля мого чоловіка і свекра”. Також люди створили “живий ланцюг”.

Серед учасників заходу — вінничанка Наталя Дан. Син жінки — Олексій Ігнатенко — у російському полоні. Він кадровий офіцер, морпіх 36 бригади, обороняв Маріуполь.

“Я чекаю на сина вже 32 місяці. В полон Олексій потрапив з більшим складом 36 бригади 12 квітня 2022, коли був у Маріуполі, комбінат Ілліча”, — сказала Наталя Дан.

З її слів, Вінниця одна з перших в Україні почала проводити такі акції щосуботи. Про місце заходу людей інформують у соцмережах.

Щоразу до таких акцій доєднуються все більше людей, сказала Наталя. Вона працює стоматологинею. Цього разу її прийшли підтримати колеги та пацієнти.

“Кожному потрібна підтримка. І нам — в першу чергу. Ми — рідні військовополонених — понад 32 місяці в такому стані, коли треба підтримка. В такому стані і рідні зниклих безвісти. Надія і віра у нас — це зустріти свого рідного живим”, — сказала Наталя Дан.

Іван Плотиця на акцію прийшов з портретом 29-річного сина Сергія, який пішов добровольцем на війну.

“15 травня він загинув. Офіційно вважається безвісти зниклим, бо тіла ніхто не дістав. Тож чекаю повернення тіла. Представники військкомату та поліції офіційно повідомили, що мій син героїчно загинув. У нього є нагорода “Золотий хрест” — за бойові заслуги”, — сказав Іван Плотиця.

Чоловік розповів, що прийшов на таку акцію вперше, дізнався про неї з інтернету. Вирішив підтримати таких, як він — рідних, які чекають своїх оборонців і звістки від них чи про них.

“Я прийшов, наприклад, бо хочу, щоб повернули тіло мого сина, всі решта — щоб повернули рідних з полону. Мета одна — повернення рідних та близьких додому”, — сказав Іван Плотиця.

Доєдналася до заходу Анастасія Скрипченко. Суспільному вона розповіла, що бути тут — її обов’язок. “Шаленою мотивацією є обміни військовополонених. Щоразу я зі слізьми на очах переглядаю ті фото з обмінів, їхні обійми з рідними завжди так тішать. Я відчуваю обовʼязок перед захисниками і захисницями. Це найменше, що ми можемо зробити. Це також важливо для родин військовополонених: їм важливо знати, що вони не самотні, що ми поряд, , — сказала Анастасія Скрипченко.

Виділити одну годину на тиждень і вийти на акцію в підтримку — не є чимось важким, але є доволі значущим. На ці акції виходять і самі військові. Цивільні, я вважаю, просто зобовʼязані проявити, щонайменше, повагу та показати своїм перебуванням тут, що ми у цій війні разом. Важливо обʼєднуватися, важливо розділяти біль і цю спільну травму разом”.