Сьогодні, 10 червня 2025 року, у с. Шляхова Джулинської територіальної громади провели у засвіти Героя-земляка, мужнього Захисника України, солдата-розвідника –  Дмитра Бойчука. Йому навіки — 22…

Дмитро Андрійович народився 10 жовтня 2002 року. Навчався у Шляхівській ЗОШ. З дитинства був допитливим, непосидючим, але дуже кмітливим хлопчиком. Найбільше серед усіх навчальних предметів Дмитро любив фізичну культуру, будь-які навантаження йому давалися досить легко.

Виховувався у багатодітній родині. Як старший брат, завжди був надійною підтримкою матері Олені Федорівні та відповідальним за меншого брата Сергія і сестричок Сніжану та Поліну.

Після 9 класу Дмитро вступив до Теплицького ліцею, де здобув фах шофера-тракториста. Тут він не лише навчався, а й формував риси справжнього чоловіка – витримку, відповідальність і бажання бути корисним людям.

Коли на українську землю прийшла велика біда – повномасштабна війна, Дмитро не залишився осторонь. 30 вересня 2023 року він добровільно став до лав Збройних Сил України. Обрав шлях честі, обрав захищати Батьківщину.

Проходив військову службу за контрактом у складі військової частини на посаді солдата-розвідника 62 бригади 103 батальйону ЗСУ.

14 травня 2025 року під час виконання бойового завдання на Курському напрямку Дмитро отримав тяжке поранення. За його життя боролися лікарі Київської обласної клінічної лікарні. Але 7 червня 2025 року його серце зупинилося…

Болем краялося серце від утрати, а ще більше шматувалася душа від болісного погляду матері: «Синочку мій рідний, Дмитрику»… Зраненою сивою птахою припадала мама до труни своєї кровиночки, голосячи на весь світ про свій біль і горе, яке принесли в її дім кацапські перевертні. Серед присутніх не було жодного обличчя, яке не обпікали б гіркі сльози скорботи.

Дорога від рідного дому воїна до кладовища була довгою та похоронна процесія йшла цей довгий шлях пішою ходою. Бо саме цими стежинами-дорогами колись ходив Дмитро, милуючись краєвидами рідного села. Навколішках зустрічали і проводжали загиблого воїна односельчани: обабіч дороги – дівчата і хлопці, чоловіки та жінки з приспущеними в жалобі жовто-блакитними знаменами. Квітковим килимом була встелена остання путь Героя і жалобу примножували звуки похоронного маршу духового оркестру.

До поховальної процесії долучилися працівники органів місцевого самоврядування, культури, освіти, жителі громади, духовенство, та військовослужбовці.

Відспівали воїна біля рідної домівки. Мітинг-реквієм відбувся на кладовищі села Шляхова. Джулинський сільський голова Петро Швець та представник першого відділу Гайсинського РТЦК та СП Юрій Гуцол висловили слова підтримки родині спочилого бійця.

Ледь-ледь трималась згорьована мати на ногах, заливаючись слізьми, підтримували бідолашну родичі, коли труну з тілом її сина військові бережно опускали в могилу. Зі зброєю в руках, під звуки Державного Гімну України, віддала шану нашому Герою почесна варта військових.

Дмитро Бойчук – це приклад мужності та самовідданості. Його подвиг назавжди залишиться в наших серцях.

Нехай земля йому буде пухом, а пам’ять про нього – вічною.  Вічна слава та шана Воїну – Захиснику ДМИТРУ БОЙЧУКУ!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вважався зниклим безвісти з 2024 року: Брацлавська громада втратила Захисника Олександра Ілясова