У середмісті Вінниці, на вулиці Червонохрестівській, 11, привертає увагу вишуканий будинок у неоготичному стилі, відомий як синагога Райхера. І немов жива пам’ять він зберігає в своїх стінах відлуння молитов і дух минулого, ставши свідком історії місцевої єврейської громади, яка дуже відчутно впливала на формування атмосфери міста понад сторіччя тому.

Історію про архітектурну пам’ятку міста розповіли у Visit Vinnytsia, як передає ЦВД.

У інформаційно-туристичному центрі кажуть, що на той час єврейське населення становило 47% мешканців Вінниці. Зведена у 1903 році за проєктом міського архітектора Григорія Артинова, будівля стала справжньою архітектурною перлиною міста.

На початку ХХ сторіччя Нижню Єрусалимку пронизувала особлива духовна аура – там були розташовані три молитовні будинки і стара центральна синагога . Один з цих молитовних будинків був розташований на землі заможної родини Райхерів. Але він був замалим і, як сьогодні прийнято казати, в аварійному стані. Тому нащадком родини, лікарем І.Райхером, було прийнято рішення звести на цьому місці нову цегляну синагогу, проєкт якої він замовив найтитулованішому архітектору міста Григорію Артинову.

«Зовнішній вигляд будівлі вражав своєю гармонією: червона цегляна кладка, що дарувала теплоту погляду, поєднувалась із фасадом, виконаним із силікатної цегли, дуже популярною архітектурною новацією того часу. Щодо головного фасаду, спроектованого у суворій симетрії, то він і досі віддзеркалює ідеальну гармонію форм: три однакові дверні отвори та потрійні видовжені стрілчасті вікна 🪟 між ними немов переносять у минуле. А про творця цієї краси досі нагадує мармурова дошка, розміщена на фасаді. В центральній частині будівлі знаходився головний зал синагоги на висоту двох поверхів. На ІІ-му поверсі приміщення були відкриті трьома арочними отворами для розміщення двох жіночих відділень. На І-му були розташовані школа та бібліотека.

Гармонійним доповненням споруди ліворуч стала невелика прибудова – крамничка. Та час вніс свої корективи, і у 1930-х роках за рахунок надбудови вона перетворилася на житловий простір. А приміщення синагоги іще наприкінці 1920-х років влада пролетаріату віддала у власність спортивній організації, проте богослужіння ще продовжували проводити. Остаточно молитовний будинок закрили лише після Другої світової війни: у 1945 році будівля зазнала істотних змін, її повністю переобладнали під потреби спортивного товариства «Спартак», перетворивши на спортивний центр, яким вона залишається і досі – нині тут діє ДЮСШ зі складно-координаційних видів спорту. Лише її зовнішній вигляд та величні готичні вікна нагадують про те, що це дітище Артинова, яке є зразком сакральної єврейської архітектури ХХ сторіччя у Вінниці», – йдеться у повідомленні.

У Visit Vinnytsia  кажуть, що раніше синагога тішила своєю красою людей, привертаючи увагу кожного, хто проходив повз, своїми величними формами та духом благоговіння, але хоч вона і втратила свою первісну духовну сутність, все ж зберегла свою історію і архітектурну цінність серед нових реалій. А в дворі ще збереглись голубівня та стара колона, що шепочуть історію цього місця, де зустрічаються часи та покоління.

Фото  –  Visit Vinnytsia