У Військовій частині 3008 Національної гвардії України розповіли історію про захисника, добровольця, який став на захист рідної землі, щоб ворог не дібрався до Вінниці, як передає ЦВД.

«Коли на тебе вперше падає полум’я війни – усе стає простим і важким. Страх зникає, залишається вибір. Мій позивний Мажор. Мені 38. До служби мав музичну освіту, працював у фермерському бізнесі. Пішов у військо за покликом серця. По нам зробили чотири скиди з дрона, але я живий. Я завжди на позитиві – тому й Мажор», – розповідає стрілець, старший солдат вінницького підрозділу Нацгвардії.

У 2022 році він із братом прийшов у ТЦК. Черга була величезна. Спробували ТРО – простояли три доби. Брата взяли в артилерію, його – ні, через проблеми зі спиною. Тоді він волонтерив, бо хотів бути корисним.

У 2023 році  чоловік отримав повістку і без вагань став до служби. Навчання було складним.

«Прийшов 117 кг, вийшов 87. Кожна вправа – як нота, ловив ритм», – пригадує Мажор.

Після злагодження підрозділ вирушив на Запорізький напрямок.

«Перший бій – як перший акорд. Страшно, але іншого шляху нема. Служив у мінометній групі, бував і в штурмовій. Комунікація – як у музиці, без неї хаос», – ділиться він.

Три місяці гвардійці тримали позиції. Одним із найскладніших став вихід після бою.

«Винесли поранених і почали відходити. Нас наздогнали дрони. Було чотири скиди. Я наклав собі турнікети, зробив усе, що треба. Група евака була недалеко – швидко забрали. Важив у спорядженні понад 120 кг, але хлопці змогли винести. Дуже їм вдячний», – розповідає нацгвардієць.

Поранення він отримав у грудні 2023 року. У тілі було понад двадцять осколків, позаду кілька операцій, лікування триває.

«Реабілітація – це голоси рідних і сміх доньки. Допомагає спорт: стрільба з лука, дартс, шашки. Це додає позитиву і дає відчуття, що про поранених пам’ятають», – каже Мажор.

Його опора – дружина Альона та донька Арінка.

«Арінка каже: «Мій тато – військовий». Я служу заради них. Щоб у Вінниці не було війни. Щоб не повторилось те, що було в Бахмуті чи Бучі. Не щодня геройство. Часто – буденність. Але кожен день – вклад у перемогу», – ділиться гвардієць.

Бути воїном України – це про відповідальність і любов до родини та країни. Мажор усміхається і каже: сила – у простих людях, які роблять вибір захищати свою землю.

Фото –  військової частини