На Вінниччині зі сльозами радості зустріли воїна, який повернувся з російського полону

Про це повідомили на сторінці Ямпільської районної газети «Ямпільські вісті».
Захисник пережив Оленівку, бачив страшний приліт, внаслідок якого загинув майже увесь барак полонених побратимів. У пеклі полону молодий чоловік пробув майже три роки. Впродовж місяця пройшов реабілітацію після поранень.
Зараз воїн перебуває у відпустці. Отож і вирішив приїхати до села, де минули його дитинство і юність, де народилась його мама, де мешкала бабуся Алла Полякова, яка займалась вихованням хлопця. На жаль, її уже немає серед живих. Лише рідна хатина нагадує про дорогу серцю людину, яка не дочекались свого любого онука.
Зате безмежно щасливі були обійняти свою дитину батьки воїна. Тут, у селі, Ігор недовго працював на кареті швидкої допомоги при сільській амбулаторії. А коли сталось повномасштабне вторгнення рф в Україну, не роздумуючи, став на захист Батьківщини.
У рідному селі воїну працівники філії Ямпільського міського центру культури і дозвілля організували теплу та незабутню зустріч під звучання Державного Гімну України. Люди прийшли підтримати захисника з квітами, жовто-блакитними стягами та плакатами.
З вдячністю за захист йому адресувала чимало теплих слів та вітань староста Цекинівського старостинського округу Марія Домбровська.
Словами підтримки та вдячності у своєму виступі обдаровувала воїна, який попри тяжкі випробування повернувся додому, вчителька історії Галина Мельник.
«Ми маємо бути вічно вдячні нашим мужнім воїнам-захисникам, які стали на захист нашої України. Саме завдяки їх мужності, гідності і волі ми сьогодні живемо, працюємо, чуємо сміх наших дітей. Я вірю, що Перемога обов’язково буде за нами. Вічна слава воїнам захисникам і вічна пам’ять полеглим за нашу свободу і незалежність Героям», – схвильовано говорила Галина Григорівна.
Духмяний коровай захисникові вручила школярка Евеліна Паскаленко. А з вуст учнів Анастасії Мичкодан та Богдана Пастуха прозвучали щемливі віршовані рядки. Щирі емоції відображалися в очах дітей, які один за одним дякували захиснику за відвагу та незламність й дарували численні букети живих квітів.
Зі словами вдячності та сльозами на очах звернувся до односельців розчулений Герой-захисник. Ігор Валерійович зауважив, що безмежно радий бачити усіх присутніх. Важко було приховувати воїну, який пережив пекло полону, свої почуття:
«Я безмежно щасливий, що повернувся з неволі. Але серце розривається від болю до цього часу. Не знаю, що сказати… Нарешті я дочекався цього моменту. Дуже дякую усім, хто брав участь у моєму звільненні. Але ще дуже багато хлопців ще залишилось там. Багато втратив друзів, бойових побратимів. З моєї групи живим залишився лише я. Дуже важко прийти до тями після усього побаченого і пережитого. Я дуже вдячний вам за такий теплий, щирий прийом, дорогі цекинівчани».
Наступного дня Ігор Суйчемезов пообіцяв відвідати місцеву гімназію та зустрітись з учнівським та вчительським колективами, щоб розповісти про свій нелегкий шлях воїна. У селі військовик планує пробути впродовж тижня.