Важким та тернистим був життєвий шлях ювілярки. Як розповіла сама іменинниця, у вісім років вона з сестрою втратила батьків, згодом пережила важкі роки Голодомору 1932-1933 рр., Другу світову війну, другий голод, післявоєнну відбудову України на Донеччині.

Ольга Омелянівна народилася 1924 року в Тульчинському районі Вінницької області. З 1944 по 1951 рр. працювала штукатуром в будівельній конторі на Донбасі. За роботу в період Другої світової війни їй надано статус «Учасник війни». До Вінниці жінка переїхала вже пенсіонеркою.

Впродовж свого довгого життя вона виховала чотирьох дітей, кожен з яких став гідною людиною. Її велика родина складається з чотирьох дітей, один із синів, на жаль, помер. Також має 23 онуків та 63 правнуків, які усією душею шанують свою бабусю. Вони не тільки дбають про неї, а й черпають натхнення з її життєвого шляху.

Перша заступниця директора департаменту соціальної політики Вінницької міської ради Наталія Паламарчук зазначила, що це тринадцята сторічна ювілярка нашої громади та п’ята, хто святкує свої 100-річні іменини саме у 2024 році. Ольгу Омелянівну нагородили Почесною грамотою міської ради та виконавчого комітету і грошовою премією. Відповідно до Комплексної програми «Основні напрями соціальної політики Вінницької міської територіальної громади на 2022-2026 роки» 100-річні вінничани отримують довічну щомісячну матеріальну допомогу в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

«Ювілей Ольги Омелянівни – це не просто свято однієї родини. Це подія, яка об’єднала багатьох людей, нагадуючи про важливість сімейних цінностей, поваги до старших та підтримки один одного. Життя Ольги Омелянівни є яскравим прикладом того, як любов і турбота про ближніх можуть дарувати радість і натхнення протягом багатьох років», – говорить Наталія Паламарчук.

Своєю чергою Теймур Абушов висловив свою глибоку повагу до жінки, яка пройшла довгий та нелегкий шлях, зберігаючи при цьому оптимізм і життєлюбність.

«Бажаємо Ользі Омелянівні міцного здоров’я, невичерпної енергії та подальших років, сповнених радості та тепла у колі великої люблячої родини!» – підкреслює депутат Вінницької міської ради.

А одна зі старших правнучок, Евеліна Мельник, згадала, як ще маленькою дівчинкою прабабуся навчала її орієнтуватись за механічним годинником з римськими символами. Вони разом сиділи на лавці і прабабуся терпляче пояснювала, як рухаються стрілки, як відрізняти години від хвилин. Це були ті моменти, коли час, здавалось, зупинився, і вся увага була зосереджена лише на них двох і маленькому годиннику.

«Сьогодні у час швидкого розвитку цифровізації майже всі користуються електронними ґаджетами, де цифри арабські та немає циферблатів. Моє покоління саме таке, ми майже не використовуємо наручних годинників. Але завдяки прабабусі Олі я сьогодні користуюсь саме наручним годинником, адже це невмируща класика, і завдяки їй я вмію визначати, котра зараз година», – посміхаючись розповідає дівчинка.