Історія подружжя капеланів з Вінниччини, які допомагають бійцям на фронті й у шпиталях
Юрій та Наталя Романюки, госпітальні капелани з Вінниччини, з 2022 року допомагають військовим відновлювати сили. Подружжя завершило навчання в Острозькій академії та отримало посвідчення капеланів. Відтоді їхня місія — духовна підтримка тих, хто захищає Україну.
Про свою місію, непрості моменти та підтримку захисників України подружжя Романюків розповіли Суспільному.
Юрій відвідує бійців не лише у шпиталях, а й на передовій. Він переконаний, що щира молитва здатна творити дива.
“Хлопці зазнавали втрат на позиції. Перед виходом вони попросили благословити їх. Ми помолилися, і ввечері вони написали, що всі вийшли живими”, — розповів капелан.
Духовна місія
Основне завдання капеланів — підтримувати військових, допомагаючи долати страхи, зневіру та наслідки важких подій. Наталя наголосила, що спілкування має бути продуманим:
“Перед тим, як говорити з військовим, треба зрозуміти, як правильно вести розмову з людиною, яка пройшла складний шлях”, — пояснила Наталя Романюк.
Підтримка бійців у шпиталях
Юлій Щепеткін — батько трьох дітей. На фронт пішов добровольцем із перших днів повномасштабного вторгнення РФ. Боєць 72-ї бригади. Спочатку боронив Київщину, далі Бахмут та Вугледар. Чоловій зізнався, що після отриманого поранення спілкування з капеланами допомогло йому знайти сили для подальшої боротьби:
“Я не дуже віруючий, але після пережитого я зрозумів, що маю янгола-охоронця. Капелани допомагають знайти духовний спокій.”
Давній знайомий родини капеланів – Артем Пархомчук – командир штурмового відділення 1-го штурмового батальйону 3-ї окремої штурмової бригади.. Боєць також відзначив значущість їхньої роботи.
“Іноді капелани допомагають краще за психологів. Вони здатні достукатися до кожного. І з ними завжди приємно поспілкуватися.”
Юрій та Наталя відвідують шпиталі разом. За словами Наталі, така співпраця дозволяє приділити увагу всім військовим у палаті. Крім того, їхня присутність створює атмосферу підтримки, яка не має меж релігійної приналежності.
“Неважливо, якого віросповідання військовий, він завжди радо приймає молитву за себе та своїх побратимів”, — зазначив Юрій.
Іноді відвідини перетворюються на душевні посиденьки з піснями, молитвами та спогадами. Такі зустрічі, на думку військових, мають сильний терапевтичний ефект.